Court ruling № 64224577, 19.01.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

19 січня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень в справі за позовом ОСОБА_4 до комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня імені лікаря К.О. Зільберника Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 3 березня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, та ухвалено нове про задоволення цієї заяви та звільнено ОСОБА_4 від сплати судових витрат у розмірі 1 102, 40 грн.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 липня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 551, 20 грн. судового збору за подання позовної заяви скасовано.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та передати справу на новий апеляційний розгляд з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 276, 286, 301, 302 ЦК України, статей 5, 7 Закону України «Про інформацію», статей 32, 34, 40 Конституції України, статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 58, 59, 215, 316 ЦПК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з положень статті 1 Закону України «Про інформацію», частини другої статті 44 та частини першої статті 46 Закону України «Про нотаріат» та з того, що відповідач мав право на надання необхідної інформації на законну вимогу нотаріуса, крім того відповідач своєчасно розглянув заяву позивача та надав обґрунтовану відповідь у листі від 22 січня 2015 року № 131, не зазначення у вказаному листі порядку оскарження прийнятого відповідачем рішення не може тягнути за собою визнання його протиправним.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, витребував із Лебединського районного суду Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховського Д.В. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року суд касаційної інстанції виходив з того, що із позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, крім вимог про стягнення штрафу, також просив суд стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами, три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, проте рішення суду першої інстанції не містить обґрунтування, із яких підстав відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального та процесуального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня імені лікаря К.О. Зільберника Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко