№ 64194040, 19.01.2017, Chernihiv Regional Court of Appeal

Справа № 748/2668/16-п Головуючий у 1 інстанції Криворученко Д. П. Провадження № 33/795/32/2017 Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Демченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2016 року,

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, не працюючий, проживаючий АДРЕСА_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп.

Судом ОСОБА_1 було визнано винним в тому, що він 18 листопада 2016 року о 20 год. 30 хв. в с. Киїнка по вул. Святомиколаївська, 29, керував мотоциклом марки «ИЖ-ЮЗК», номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння в медичному закладі, в присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі, заперечуючи свою вину в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та вказуючи про незаконність ухваленої постанови ОСОБА_1 просить поновити строки на подачу апеляційної скарги та скасувати оскаржувану ним постанову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що мотивувальна частина постанови суду обґрунтована доказами, які нібито вказують на перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, проте в самому протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи мова йде про відмову від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння в медичному закладі. Крім того, вказує на порушення положень ст. 268 КУпАП, а саме проведення судового засідання не в час визначений в повістці, що позбавило апелянта в повній мірі реалізувати визначені вказаною статтею права та надати свої пояснення, а також клопотати про виклик свідків. На переконання автора скарги, не в повній мірі були враховані характеризуючи особу дані, оскільки були відсутні в матеріалах справи, що також вплинуло на необґрунтованість та формальність прийнятого рішення. Вказані обставини є підставами для скасування постанови суду, як такої що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду його апеляційної скарги був повідомлений завчасно та в передбаченому законом порядку. Будь-яких заяв та клопотань на адресу суду про відкладення розгляду справи також не направляв.

Враховуючи ці обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки з урахуванням вимог ч.2 ст. 268 КУпАП, присутність такої особи при розгляді даної категорії справ не визначена як обов'язкова.

Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підстави для поновлення строків для подачі апеляційної скарги відсутні, оскільки відповідно до поштового штемпеля на конверті апеляційна скарга особою, яка притягується до адміністративної відповідальності подана в строки визначені діючим Кодексом про адміністративні правопорушення України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю доказів, перевірених в судовому засіданні.

Вона підтверджується: складеним протоколом про адміністративне правопорушення АП2 №533293 (а.с.4), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 6, 7) з яких вбачається, що в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд у встановленому законом порядку, при цьому перебував з ознаками алкогольного сп'яніння.

Крім того зі змісту пояснень, що містяться в самому протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що при його складанні ОСОБА_1 з протоколом погодився, зазначивши, що вживав алкогольні напої та в лікарню їхати відмовляється.

В даному випадку зміст апеляційної скарги вказує на намагання особи в будь-який спосіб уникнути відповідальності, про свідчить зміна його позиції після вчинення правопорушення.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, апеляційний суд переконався, що місцевий суд правильно прийшов до висновку, про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому порядку в присутності двох свідків, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння. Не виконання такого обов'язку з боку водія є грубим порушенням Правил дорожнього руху України.

Адміністративна відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані сп'яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, а так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

А тому постанова суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 280, 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою.

Враховуючи, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, апеляційний суд приходить до висновку, що стягнення за адміністративне правопорушення накладено відповідно до положень ст. 33 КУпАП, та згідно санкції ст. 130 ч.1 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що в резолютивній частині судового рішення не конкретизовано, за які саме дії його визнано винним, не ґрунтується на законі. Урахування даних про особу правопорушника при постановленні судового рішення може бути зроблене при участі самого правопорушника, суд позбавлений можливості самостійно збирати ці дані. Щодо порушення часу розгляду справи в місцевому суді, то ці твердження автора скарги є голослівними, нічим не підтверджуються і до уваги апеляційним судом не беруться.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи та не можуть бути прийняті до уваги.

За таких обставин підстави для зміни чи скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Демченко