Court ruling № 64152173, 16.01.2017, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 січня 2017 року м. Київ К/800/34288/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 2001,44 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 05 листопада 2015 року № 328 о/с звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 64 «г» (через скорочення штатів) Закону України «Про Національну поліцію» 06 листопада 2015 року. Вислуга років на день звільнення складає 6 років 03 місяці 03 дні.

Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Проте, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Спеціальним законодавством також не передбачено виплату грошового забезпечення при звільненні працівника міліції (поліції) в інші строки, ніж це передбачено КЗпП України. Тому відповідач при звільненні позивача повинен був сплатити всі належні суми в день звільнення, у зв'язку з чим, у разі несвоєчасної сплати зазначених сум слід застосувати вимоги статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

У касаційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко