Court ruling № 64101211, 12.01.2017, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 161/7366/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/98/17 Категорія: 44 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та усунення перешкод в користуванні майном за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року в даній справі позов задоволено, виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_3

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2016року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення в даній справі відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, яке вважає ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати заочне рішення, а справу направити до суд першої інстанції на новий розгляд.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 133,1кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21 серпня 2014 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.08.2014р. одноособово власником спірної квартирі на праві приватної власності є ОСОБА_2

З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.03.2014р. та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.03.2014р. встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,05га, належить на праві приватної власності одноособово ОСОБА_2

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

ОСОБА_2 на законних підставах є власником спірного житлового будинку, а тому, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Відповідач не є членом сім'ї власника будинку ОСОБА_2, між ними відсутня угода про користування спірним житлом. Відповідач ОСОБА_3 без правових підстав вселився в квартиру АДРЕСА_1. Своїми діями ОСОБА_3 порушує права позивача, як власника квартири, що є підставою для його виселення.

Відповідач ОСОБА_3 не подав до апеляційної скарги та в суд апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували його право власності чи право користування спірною квартирою.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що 13 вересня 2010року між ним та ОСОБА_5, ЖБК «Волинь-1» в особі голови ОСОБА_1 було укладено договір про спільну діяльність, не впливає на правильність вирішення спору. ОСОБА_2 не є стороною зазначеного договору, а тому дана обставина не позбавляє його, як законного власника, права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Крім того, відповідно до умов вищезгаданого договору, предметом його є спільна діяльність з ОСОБА_5 у будівництві квартири АДРЕСА_4, а не спірна квартира АДРЕСА_1

Не приймаються до уваги колегією суддів посилання в апеляційній скарзі на порушення права відповідача щодо участі в судовому засіданні.

Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі та призначення справи до розгляду в суді першої інстанції, також йому було відомо про відкладення розгляду справи за його ж клопотанням на 23 вересня 2016року. Проте відповідач знову звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи. Разом з тим, ОСОБА_3, всупереч ст.60 ЦПК України не представив доказів про поважні причини неявки в судове засідання. А тому суд першої інстанції провів заочний розгляд справи.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: