№ 64043704, 13.01.2017, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2017 р.

м. Херсон

Справа № 821/2063/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лідер" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що у відповідача обліковується заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 1354,35 грн. Сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника з метою погашення податкового боргу у сумі 1354,35 грн.

Позивач просить розглядати справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив та заперечень на позовну заяву не надав, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини невідомі.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно із ч. 4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Пунктом 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Лідер" ( СВК "Лідер" ) - юридична особа, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі 14.05.2013 р. № 14901020000000461, взято на облік в Генічеській ОДПІ.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лідер" податковий борг по єдиному податку з юридичний осіб у сумі 1354,35 грн.

Відповідно до акту опису майна від 26.02.2015 року майно у відповідача відсутнє.

29.01.2016 року до банку, що обслуговує платника податків було надіслано інкасове доручення (розпорядження) №1.

Інкасове доручення (розпорядження ) повернулося без виконання згідно п. 12.7, п. 12.11 Глави 12 додатку 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004р., в зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, залишок становить 0,00 грн.

Згідно інформації на зворотному боці облікових карток платника податків заборгованість сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лідер" становить 1354,35 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що підстави для застосування, як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені статтею 20 пунктом 20.1 підпунктом 20.1.33 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Крім цього, Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи до уваги викладені обставини, а також враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, майно відсутнє, суд вважає вимоги Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках платника податків сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лідер" (код ЄДРПОУ 38656181) з метою погашення податкового боргу у сумі 1354 (одна тисяча триста п’ятдесят чотири) гривні 35 коп. по єдиному податку з юридичних осіб.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Варняк С.О.

кат. 8.2.2