№ 63873705, 22.12.2016, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 грудня 2016 р. Справа № 802/1638/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,

Суддів: Заброцької Людмили Олександрівни

ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: не прибув

третьої особи:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Міністерства внутрішніх справ України

треті особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, Управління МВС України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (далі третя особа 1), Управління МВС у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії (далі третя особа 2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що в 2004 році йому - як колишньому працівнику відділення ДАІ Вінницького МВ УМВС України, звільненому наказом №33 о/с від 15.03.2004 року (за власним бажанням), було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, відповідно до рішення комісії міської МСЕК від 22.01.2004 року. Постановою військово-лікарської комісії УМВС України в Вінницькій області №2 від 09.02.2006 року захворювання визнано повязаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Разом із тим, 19.05.2016 року рішенням МСЕК Вінницької області йому було призначено ІІІ групу інвалідності в результаті захворювання визнано повязаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відсоток втрати працездатності зріс до 40%, що слугувало підставою для звернення до Управління МВС у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Проте відповідачем відмовлено у призначені такої допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років.

Вважаючи, що він має право на отримання одноразової допомоги саме як інвалід ІІІ групи в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, а відповідач таке право його не визнає, тому вимушений звернутися до суду із даним адміністративним позовом,

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, проте про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, на адресу суду надійшли письмові заперечення, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки виплата одноразової грошової допомоги при повторних оглядах МСЕК обмежено законодавцем терміном в 2 роки, а тому враховуючи те, що після первинного проходження ОСОБА_2 огляду МСЕК пройшло більше 2 років, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Представник третіх осіб у судовому засідання щодо заявлених позивачем вимог заперечила з підстав, що викладені у наданих письмових запереченнях проти позову, у яких зазначила, що з моменту первинного огляду (22.01.2004) до вторинного огляду (19.05.2016) пройшло більше 2 років, що, в свою чергу, позбавляє права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі на підставі пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2015 року № 850. За таких обставин у задоволені даного адміністративного позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, проходив службу у відділенні ДАІ Вінницького MB УМВС України на посаді старшого інспектора відділення розшуку викраденого транспорту відділення ДАІ Вінницького MB УМВС України. Наказом начальника УМВС України в Вінницькій області від 15.03.2004 року №33-ос його було звільнено за власним бажанням.

22.01.2004 року рішенням комісії міської МСЕК №1 позивачу було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання. Постановою військово-лікарської комісії УМВС України в Вінницькій області №2 від 09.02.2006 року захворювання визнано повязаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Інвалідність не встановлювалась.

19.05.2016 року за результатами проходження повторної медико-соціальної експертної комісії у обласній МСЕК №2 ОСОБА_2 встановлено з 19.05.2016 року III групу інвалідності в результаті захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та збільшено відсоток втрати працездатності до 40%, що підтверджується довідками №329927 та № 122912.

01.06.2016 року позивач звернувся із заявою до УМВС України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії про виплату одноразової грошової допомоги.

Вказану заяву було розглянуто Департаментом фінансово-облікової політики МВС України і за результатами розгляду листом від 31.08.2016 року за № 15/2-3333 було відмовлено в праві на виплату одноразової грошової допомоги, посилаючись на п.4 Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2015 року № 850, оскільки після первинного огляду МСЕК 22.01.2004 року пройшло більше 2 років.

Незгода позивача із такою відмовою відповідача зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Частиною 6 статті 23 Закону України Про міліцію встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоровя здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно пункту 1 Порядку №850 ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як уже зазначалось, 19.05.2016 року позивач пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії у обласній МСЕК №2, яка призначила ОСОБА_2 ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК №329927. Тобто, із цього часу в позивача виникли нові підстави, які згідно п. 3 Порядку № 850 надають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, яка передбачена для ІІІ групи - 150 кратному прожитковому мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

З метою отримання грошової допомоги в зв'язку з встановленням як працівнику міліції третьої групи інвалідності, пов'язаної із з проходженням служби позивач 01.06.2016 року звернувся із заявою до УМВС України в Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії з проханням провести виплату одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи у призначені та виплаті такої допомоги відповідач керується лише положеннями п. 4 Порядку №850, якими передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, в даному випадку відповідач вважає, що оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким позивачу було встановлено 25 % втрати працездатності, а тому ОСОБА_5 не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Із такими доводами представника відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому вимоги щодо виплати грошової допомоги можуть бути предявлені протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (пункти 2, 13 Порядку № 850).

Із аналізу зазначених положень слідує, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності. Тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.

Таким чином, днем виникнення у ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи, є вказана у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №329927 дата встановлення інвалідності, а саме - 19.05.2016 року. І, відповідно, від цієї дати на протязі трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.

Суд звертає увагу на те, що положення п. 4 Порядку №850, на які посилається відповідач, не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Тобто, у випадку коли між первинним встановленням інвалідності чи втрати працездатності та встановленням вищої групи чи іншої причини інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли вища група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.

Жодних обмежень щодо неможливості призначення та виплати позивачу за наявності встановлених для цього підстав нової грошової допомоги за наслідком встановлення ІІІ групи інвалідності як Порядок № 850 так і положення інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання, не передбачають. Винятком із цього правила є встановлення обставин, передбачених п. 14 Порядку № 850, однак таких по відношенню до ОСОБА_2 виявлено не було.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивача щодо призначення грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності ІІІ групи.

Визначаючись щодо позовної вимоги про зобовязання Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.06.2016 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, з урахуванням наявності в суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також беручи до уваги протиправність відмови суб'єкта владних повноважень щодо призначення грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності ІІІ групи, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, направлену листом від 31.08.2016 року №15/2-3333, щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.06.2016 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

4. Стягнути на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 551,2 грн. ( п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684 ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Суддя ОСОБА_8 Суддя ОСОБА_1