Court ruling № 63772697, 20.12.2016, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 369/6319/16-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/6204/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 20.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2016 року у справі за заявою представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій з метою забезпечення його позову до ОСОБА_5 просив накласти арешт на земельну ділянку, що належить відповідачу.

В обґрунтування заяви вказував, що сумма боргу 6937 235,07 грн. на його думку має значний розмір і у разі задоволення його позову виконання рішення може бути утруднене або взагалі неможливе, оскільки відповідачу, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належить на праві власності лише земельна ділянка площею 0,18 за, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 359621532224, кадастровий номер 3222482000:10:001:0393, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Святошинська, 24.

На сайті оголошень щодо продажу обєктів нерухомості було встановлено, що ОСОБА_5 розміщено оголошення в Інтернет ресурсах про продаж даної земельної ділянки.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2016 року заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1834 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222482000:10:001:0393, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Святошинська, 24, яка належить праві власності ОСОБА_5

На обґрунтування судового рішення судом першої інстанції зазначено, що з врахуванням заявлених позовних вимог, відповідно до ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, є необхідність забезпечення вказаного позову шляхом накладання арешту на майно, що належить ОСОБА_5 у межах суми позовних вимог.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, де просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права при її постановленні.

Колегія суддів, зясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Згідно ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів в розмірі 6937 235,07 грн. (а.с. 1-4)

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що належить відповідачу.

Таким чином, постановляючи ухвалу з цього приводу, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, положень постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову.

При цьому, місцевий суд, із врахуванням доказів по справі, наявності спору між сторонами, можливого утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки розмір позовних вимог є значним, відповідності виду забезпечення позову поданим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач мав намір продати вказану земельну ділянку, а тому ухвала є необґрунтованою і безпідставною, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки звернення позивача до суду і відсутність мирового врегулювання спору, вже само по собі, свідчить про порушення відповідачем прав позивача і не бажання повертати грошові кошти.

Крім того, відсутність наміру продажу спірної земельної ділянки на даний час не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки не свідчить про те, що відповідач у будь-який час не скористається своїм правом розпорядження щодо свого майна вподальшому, що призведе до утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, зокрема, ст.ст. 151-154 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції і спростовуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.І. Олійник

ОСОБА_3