№ 63759075, 28.12.2016, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 910/1988/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівЛьвова Б.Ю., Селіваненко В.П.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Заступника Генерального прокурора України від Генеральної прокуратури України: Халанчук О.С. від відповідача: Максименко А.П. від третьої особи: не з'явились.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 рокуу справі№ 910/1988/16за позовомЗаступника Генерального прокурора УкраїнидоАнтимонопольного комітету Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Фанери та плити"провизнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України (далі Прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави до Антимонопольного комітету України (далі відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення відповідача від 23.07.2013 року № 613 - р про перегляд рішення комітету від 13.06.2012 року № 355-р (далі Рішення).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року позовні вимоги були задоволені, визнано недійсним та скасовано Рішення.

Суд прийшов до висновку про те, що ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції (далі Закон) визначено вичерпний перелік підстав для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органу Антимонопольного комітету України і, у даному випадку, підстав для застосування ст. 59 Закону немає. В рішенні суду зроблено висновок про те, що органи прокуратури не відносяться до кола осіб, щодо яких відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону встановлено двомісячний строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено. Рішення суду першої інстанції було скасовано та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що переглядаючи рішення від 13.06.2012 року відповідач, врахувавши тяжкий фінансовий стан ПАТ "Фанера та плити" (далі третя особа), розмір негативного впливу штрафних санкцій на фінансовий стан третьої особи та відповідно на ринок деревообробної промисловості, а також неможливість сплатити такий штраф без заподіяння збитків виробництву третьої особи, за відсутності законодавчої заборони щодо перегляду розміру штрафу, обґрунтовано прийняв Рішення, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним та скасування.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва.

В своїй касаційній скарзі Прокурор зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Прокурор в своїй касаційній скарзі звертає увагу на те, що для перегляду та зміни свого рішення відповідачу необхідні підстави визначені у ст.ст. 58, 59 Закону.

Прокурор вважає, що відповідач, який уповноважений державою на здійснення функцій контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, встановивши порушення законодавства у діях третьої особи, не забезпечив економічних інтересів держави та незаконно змінив третій особі розмір штрафу на понад 99,8 % .

До початку розгляду касаційної скарги від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Обговоривши клопотання третьої особи, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 20- 52) залучено копію рішення відповідача від 13.06.2012 року № 355-р у справі № 242-26.13/149-11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів.

В резолютивній частині вказаного вище рішення відповідача зазначено: визнати, що (у тому числі третя особа) та інші юридичні особи (перелік наведений в п.1 резолютивної частини рішення) узгодивши свою поведінку під час спеціалізованих аукціонів з продажу необробленої деревини, ресурсу 1-4 кварталів 2011 року вчинили порушення передбачене п.4 ч.2 ст. 6 та п.1 ст. 50 Закону.

В рішенні відповідача від 13.06.2012 року № 355-р, у п. 10 резолютивної його частини зазначено, що за порушення передбачене у п.1 цього рішення, накласти на третю особу штраф у розмірі 15 903 000 грн.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 55-56) залучено копію рішення у судовій справі № 5011-23/10531-2012 від 09.10.2012 року за позовом ПАТ "Фанера та плити" (третя особа у даній справі) до Антимонопольного комітету України (відповідач у даній справі) про визнання недійсним рішення № 355-р від 13.06.2012 року у справі № 242-26.13/149/11 (про яке зазначено вище). У задоволенні позовних вимог відмовлено.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 57-75) залучено копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року у справі № 5011-23/10531-2012, якою апеляційну скаргу ПАТ "Фанера та плити" (третя особа у даній справі) подану на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року залишено без задоволення.

У зазначених вище судових рішеннях дана оцінка рішенню від 13.06.2012 року № 355-р прийнятого відповідачем.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 року касаційну скаргу ПАТ "Фанери та плити", яку було подано на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року та на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року у справі № 5011-23/10531-2012 повернуто скаржнику без розгляду.

З вказаної ухвали вбачається, що скаргу було повернуто, оскільки надійшла заява про її відкликання.

До матеріалів справи (т.1 а.с.107-110) залучено Рішення, яке є предметом розгляду у даній справі.

Згідно з Рішенням було змінено п. 10 резолютивної частини рішенні відповідача від 13.06.2012 року № 355-р та було викладено його в такій редакції: "За порушення, передбаченого у п.1 цього рішення накласти на третю особу штраф у розмірі 30 000 грн."

З Рішення вбачається, що штраф було зменшено в зв'язку з тим, що третя особа визнала вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; вперше вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції; знаходиться у тяжкому фінансовому стані; вжила заходів щодо запобігання вчинення порушення у майбутньому.

Відповідно до ст. 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Аналіз вказаної норми Закону свідчить про те, що перелік підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є вичерпним.

Враховуючи ту обставину, що рішеннями прийнятими у судовій справі № 5011-23/10531-2012 (про яку зазначено вище) дана оцінка обґрунтованості застосування по відношенню до третьої особи штрафу у розмірі 15 903 000 грн., підстави викладені в Рішенні щодо зменшення штрафу не передбачені ст. 59 Закону, Господарським судом міста Києва обґрунтовано задоволені позовні вимоги Прокурора.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційної інстанції повинна бути скасована, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України задовольнити.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 року прийняту у справі № 910/1988/16 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 року прийняте у справі № 910/1988/16 залишити без змін.

4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (м. Київ 35, 03035 вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 00032767) на користь Генеральної прокуратури України (м. Київ, 01011 вул. Різницька, 13/15 ) судовий збір сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 653,60 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн.

5. Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий С.В.Бондар

Судді Б.Ю.Львов

В.П.Селіваненко