Court ruling № 63575673, 20.12.2016, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Kryvyi Rih)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/1197/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/1660/К/16 суддя Тарасенко О.В.

Категорія № 26 (І ) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: ., ОСОБА_1,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В., ,

секретар: Чубіна А.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача: Приватного акціонерного товариства « Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства « Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу більш ніж 40 років працював на різних посадах Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ОСОБА_5 «Півн ГЗК») у шкідливих умовах виробництва.

У звязку із чим, отримав професійне захворювання, за висновком МСЕК від 01 липня 2009 року йому первинно встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30 %, безстроково. Причиною професійного захворювання позивача встановлена тривала робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

У звязку із отриманим професійним захворюванням, йому спричинено моральну шкоду, яку він просить суд стягнути з відповідача у розмірі 100000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» 20000 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з відповідача в доход держави судовий збір по 551,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку представника ОСОБА_5 « ПівнГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Судом не враховано, що позивач був обізнаний про шкідливі умови виробництва, та сам обрав роботу протягом тривалого періоду у шкідливих факторах.

Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлені обставини та не заперечуються сторонами, що ОСОБА_2 працював слюсарем черговим з ремонту статкування на дільниці збагачення руди РЗФ-1 ОСОБА_5«ПівнГЗК» протягом 40 років 9 міс. в умовах впливу вібрації, фізичного перевантаження, пилу та несприятливого мікроклімату ( а.с.9-15).

ОСОБА_6 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 22 від 29 квітня 2009 року встановлено причину отримання позивачем професійного захворювання: працюючи з 01.07.1968 року по 03.04.2009 р. слюсарем черговим з ремонту устаткування виробничої дільниці РЗФ-1 ОСОБА_5 «ПівнГЗК» при виконанні роботи з монтажу, демонтажу, ремонту налагодженню, заміни вузлів та детелей, через недосконалість тезнічного процесу збагачення залізістих кварцитів підпадав під дію на організм пилу, концентрація якого перевищувала ГДК, під дію впливу шуму, рівень якого перевищував ГДР. (а.с. 16-17).

Висновком медико-соціальної експертної комісією від 01.07.2009 року позивачу встановлено втрату працездатності 30 % з 15 червня 2009 року безстроково, з яких 20% - по ХОЗЛ, 10% - по туговухості (а.с.21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що у звязку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як особа, яка не забезпечила йому безпечних та нешкідливих умов праці, у звязку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обовязку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у звязку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно з акту розслідування професійного захворювання № 22 від 29 квітня 2009 року, причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 40 років 9 міс. в умовах впливу шкідливих факторів, що перевищували гранично допустимі норми. ( а.с.16-17).

Пунктом 19 даного ОСОБА_6 визначено, що керівництво підприємства ОСОБА_5 «ПівнГЗК» , у період роботи позивача на цьому підприємстві порушило ст.153 КЗпП України,ст.13 ЗУ «Про охорону праці»( а.с. 9).

Враховуючи викладене, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано до суду доказів вини підприємств, на якому він працював та отримав професійне захворювання.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у звязку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих звязків, у звязку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обовязку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з кожного з відповідачів на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, роботи позивача на кожному із підприємств із впливом шкідливих факторів.

Зокрема, судом враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві, відсоток втрати ним професійної працездатності, який становить 65%, встановлення 3 групи інвалідності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Час роботи позивача на підприємстві із шкідливими умовами, який становить більше 26 років. Тому доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_7