№ 63565793, 13.12.2016, Bilhorod-Dnistrovskyi City and District Court of Odesa Oblast

Справа № 495/9211/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Левченко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 18.10.1996 року)

від відповідача: Олійник П.С. (довіреність № 3124/11 від 01.04.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 495/9211/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області

про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

22.11.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі по тексту - відповідач) про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.1-7).

Так, позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Білгород-Дністровського ОУ ПФ України Одеської області від 17.11.2016 року № 37 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної у розмірі 90 % від посадового окладу на підставі постанови КМУ № 488 від 27.07.2016 року «Про внесення змін до постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;

- зобов'язати Білгород-Дністровське ОУ ПФ України Одеської області з метою відновлення права на соціальний захист у повному передбаченому Законом обсязі, без обмеженння максимального розміру, провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1, виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку, та з 01.09.2016 року здійснити виплати, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 13.10.2010 року на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України № 18-226вих-16 від 03.11.2016 року;

- відповідно до п.1 ч.2 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць;

- відповідно до п.4 ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язати Білгород-Дністровське ОУ ПФ України Одеської області в місячний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він працював на різних прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури Південного регіону України. 15.12.2010 року він був звільнений з посади військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України у зв'язку із виходом на пенсію. З 26.11.2010 року він отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону, що діяла на момент його виходу на пенсію) в розмірі 90 відсотків від посадового окладу, що він отримував на посаді військового прокурора Болградського гарнізону. На момент призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, його стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах становив більше 16 років, загальний стаж роботи - 22 роки 11 місяців та 17 днів, а тому пенсія була призначена йому у розмірі 90 % від суми отримуваної місячної заробітної плати, у зв'язку з чим, на думку позивача, він має право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку у розмірі 90 відсотків від суми його місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

10.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського ОУ ПФ України Одеської області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої долучив отриману з військової прокуратури Південного регіону України довідку від 03.11.2016 року № 18-226вих-16.

Між тим, рішенням Білгород-Дністровського ОУ ПФ України Одеської області від 17.11.2016 року № 37 відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року, який набирає чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та такими, що грубо порушують вимоги законодавства України та його права, гарантовані Конституцією України.

01.12.2016 року відповідачем - ОУ ПФ України Одеської області, подано до суду заперечення на позов, в якому він просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. УПФ зазначило, що відповідно до розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 213 від 02.03.2015 року, який набирає чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Отже, на даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Закон України № 213 від 02.03.2015 року є діючим, його норми не були визнані неконституційними, не скасовані іншим законом, а тому підлягають обов'язковому виконанню (а.с.34-35).

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Олійник П.С., в судовому засідання подане до суду заперечення на позов ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив суд у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до наступників висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях № 6-рп/1997 від 25.11.1997 року, № 9-рп/1997 від 25.12.1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, на думку суду, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, слід встановити, що особа, яка звернулась з позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем саме у публічно-правових відносинах.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Білгород-Дністровського ОУ ПФ України Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював на різних прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури Південного регіону України. 15.12.2010 року він був звільнений з посади військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України у зв'язку із виходом на за вислугою років, згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.11-14).

З 26.11.2010 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону, що діяла на момент його виходу на пенсію) в розмірі 90 відсотків від посадового окладу, що він отримував на посаді військового прокурора Болградського гарнізону (а.с.17).

На момент призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, його стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах становив більше 16 років, загальний стаж роботи - 22 роки 11 місяців та 17 днів, а тому пенсія була призначена йому у розмірі 90 % від суми отримуваної місячної заробітної плати, у зв'язку з чим, на думку позивача, він має право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку у розмірі 90 відсотків від суми його місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

10.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського ОУ ПФ України Одеської області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої долучив отриману з військової прокуратури Південного регіону України довідку від 03.11.2016 року № 18-226вих-16 (а.с.8, 10).

Рішенням Білгород-Дністровського ОУ ПФ України Одеської області від 17.11.2016 року № 37 відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року, який набирає чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення (перерахунку) всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Між тим, суд з таким рішенням відповідача погодитися не може з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної за місяць до звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч.3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

Як вбачається з положень згаданої статті Закону, застосування коригування виплат перед виходом на пенсію з урахуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин дійсно повинно проводитися, але при призначенні пенсії, а не під час її перерахунку, як визначають відповідні положення ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Таким чином, перерахунок пенсії проводиться на підставі документів пенсійної справи та документів, додатково поданих пенсіонерами.

Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Зі змісту довідки № 18-226вих-16 від 03.11.2016 року, виданої військовою прокуратурою Південного регіону України вбачається, що заробітна плата військового прокурора Болградського гарнізону (посада, на якій працював ОСОБА_1.) з усіма надбавками та доплатами з 03.08.2016 року склала 21 008,33 грн. (а.с.10).

Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» передбачено підвищення оплати праці працівників прокуратури.

Конституційний суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закону України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами.

Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Крім того, відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Закон України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону, які обмежень максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», - не встановлюють.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає розмір, встановлений згідно із ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого розмір пенсії позивача повинен становити 90 відсотки від суми місячного заробітку, після збільшення посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної у розмірі 90 відсотків від посадового окладу, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» у зв'язку зі збільшенням посадового окладу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені у встановленому порядку його територіальні управління.

Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, яке повинно перерахувати позивачу пенсію, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, на підставі довідки про новий розмір посадового окладу на посаді військового прокурора Болградського гарнізону від 03.11.2016 року за номером 18-226вих-16 та здійснити виплати зазначених коштів.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з чим такий адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1-2, 6, 9-11, 41, 69-72, 94, 122, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірним рішення про відмову у перерахунку розміру пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 17.11.2016 року за № 37 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов ?язати Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Єврейська,28, код ЄДРПОУ 37893980) без обмеження максимального розміру провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, та з 01.09.2016 здійснити виплати відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 13.10.2010 року № 1789-ХІІ, на підставі довідки, виданої військовою прокуратурою Південного регіону України № 18-226вих-16 від 03.11.2016 року.

Стягнути з Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Єврейська,28, код ЄДРПОУ 37893980) на користь державного бюджету України судовий збір за розгляд адміністративного позову в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язати Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області в місячний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Мишко