Court ruling № 63542567, 21.12.2016, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/9298/16-а

Провадження № 2-а/638/477/16

21.12.2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника Зміївської О.Ю.

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії.

Перед початком розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про відвід головуючого судді на підставі того, що у нього виникає сумнів в об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду справи, оскільки суддею Хайкіним В.М. було постановлено ухвалу про залишення його позову без розгляду, окрім того позивач був представником потерпілого ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення, яка теж перебувала у провадженні судді Хайкіна В.М.

У судовому засіданні позивач підтримав заяву про відвід головуючого судді, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату, місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя вважає встановленим наступне.

Як регламентує стаття 27 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться, якщо: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленогочастиною третьою статті 15-1 цього кодексу.

В силу частин 1, 3 статті 30 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Суддя під час здійснення судочинства зобов'язаний бути неупередженим та незалежним, керуватися під час прийняття рішення лише вимогами закону та фактами, які ним встановлені.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» вказано, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Таким чином, суд вважає, що підстав для задоволення заяви про відвід головуючого по справі немає, оскільки позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу заявленого відводу та які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, інші підстави для відводу судді у цій справі відсутні.

Керуючись ст. 11, 12, 27, 30, 31, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про відвід головуючого судді Хайкіна В. М. по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Головуючий: