№ 63402849, 13.12.2016, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/9890/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Коростишів Житомирської області,

на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016

зі справи № 910/9890/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2),

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3), м. Київ,

Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба), м. Київ,

про визнання недійсними патентів на промисловий зразок та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_2 - не з'явився,

ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

Служби - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недійсними патентів України НОМЕР_1 на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_1", НОМЕР_2 на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" та НОМЕР_3 на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_3", видані ОСОБА_3;

- зобов'язання Служби внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 5, 6 Закону України від 15.12.1993 № 3688-XII "Про охорону прав на промислові зразки" (далі - Закон № 3688) та статті 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" мотивовано невідповідністю патентів України НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 умовам надання правової охорони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (колегія суддів у складі: Разіна Т.І. - головуючий суддя, судді Верховець А.А., Доманська М.Л.): припинено провадження у справі в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3; у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до Служби відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 15, 418, 420, 462, 463, 464 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 150 Господарського кодексу України, статей 5, 6, 25 Закону № 3688 та пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що даний спір у частині позовних вимог щодо визнання недійсними патентів України НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 не підлягає вирішенню в господарських судах України через відсутність у їх власника-фізичної особи статусу суб'єкта підприємницької діяльності, тоді як за відсутності факту визнання недійсними названих патентів у Служби відсутні підстави вносити відповідні зміни до Державного реєстру патентів України та здійснювати відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ФОП ОСОБА_2 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання ФОП ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням його уповноважених представників поза межами України, касаційною інстанцією відхилено через неподання доказів наведеного в клопотанні.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника ОСОБА_3, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 27.04.2015 ОСОБА_3 видано названі патенти України НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3;

- 24.06.2016 ОСОБА_3 право власності на зазначені промислові зразки за патентами України НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відчужено фізичній особі ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6), що підтверджується випискою з Державного реєстру патентів України;

- на час судового вирішення даної справи власником спірних патентів є ОСОБА_6, відомості стосовно наявності у якого статусу суб'єкта підприємницької діяльності - відсутні;

- ОСОБА_3 з 21.05.2012 (до звернення ФОП ОСОБА_2 до суду з даним позовом у травні 2016 року) припинив господарську діяльність та втратив статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин першої та другої статті 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом; обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Згідно з частинами першою та другою статті 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом; майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Пунктами 1 і 3 статті 25 Закону № 3688 встановлено, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом; наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частинами першою, другою та третьою статті 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач; позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, зокрема, позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

У підпункті 4.7 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі.

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги необхідність залучення до участі у справі про визнання недійсними патентів власника названих патентів в якості відповідача, встановивши неможливість залучення до участі в даній господарській справі відповідачем власника спірних патентів фізичної особи ОСОБА_6, який не є підприємцем, дослідивши питання втрати фізичною особою ОСОБА_3 статусу підприємця в травні 2012 року (за 4 роки до подання даного позову), дійшли обґрунтованого висновку щодо непідвідомчості господарським судам України позовних вимог до ОСОБА_3 щодо визнання спірних патентів недійсними та правомірно припинили провадження у справі у відповідній частині. Водночас зазначене унеможливили як визнання недійсними спірних патентів у межах даного судового провадження, так і задоволення позовних вимог до Служби, - через відсутність встановленої у визначеному законом порядку недійсності згаданих патентів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 зі справи № 910/9890/16 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко