Court ruling № 63330285, 01.12.2016, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/4225/13-к Головуючий суду 1 інстанції: Смірнова Н.А.

Провадження 11-кп/790/1645/16 Доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: ч.2 ст.185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Грошевої О.Ю.

суддів Савенка М.Є., Протасова В.І.

за участю секретаря Євдокименко В.В.

прокурора Крестьянінової І.А.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, з середньо-технічною освітою, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий,-

- 18.01.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,-

засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, з середньою освітою, не працюючий, маючий на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,-

засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

В порядку ст.379 КПК України ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2015 року було виправлено описку в вироці суду від 20 листопада 2015 року та постановлено у третьому абзаці резолютивної частини вироку вважати вірним міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Як встановив суд, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 01 вересня 2013 року близько 16 години 00 хвилин, знаходячись вдома у ОСОБА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, разом з ОСОБА_5 розпивали спиртні напої. Попередньо дізнавшись пін-код банківської картки, яка була у ОСОБА_5 при собі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_5 перебуває в стані алкогольного сп'яніння та не контролює їх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою збагачення, таємно викрали у ОСОБА_5 банківську кредитну картку «ПриватБанку» № НОМЕР_1.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, будучи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 01 вересня 2013 року близько 19-00 години прийшли до банкомату «ПриватБанку», який розташований в приміщенні будинку № 1-а на мікрорайоні в смт.Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, де з раніше викраденої у ОСОБА_5 кредитної картки, провівши банківську операцію «зняття готівки», таємно викрали 2250 гривень.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрадені кошти розділили між собою та розпорядились ними на свій розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 2250 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2, змінивши доводи апеляційної скарги просить вирок суду змінити та призначити йому менш суворе покарання, а також застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році», оскільки має неповнолітню дитину.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та призначити йому менш суворе покарання., а також застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році», оскільки має неповнолітню дитину.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора який частково підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Призначаючи покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоїли злочин середньої тяжкості.

Зокрема судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2011 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання алкоголю з шкідливими наслідками, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, за місцем проживання характеризується формально, має середньо-спеціальну освіту.

Обвинувачений ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, з 2005 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання алкоголю з шкідливими наслідками, розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, за місцем проживання характеризується формально, має середню освіту.

Обставинами, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2, визнано вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3, визнано вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що призначене обвинуваченим ОСОБА_2, та ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі, є справедливим та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

За таких обставин, підстав для зміни вироку в частині призначеного обвинуваченим ОСОБА_2, та ОСОБА_3 покарання не вбачається.

Разом з тим, досліджуючи можливість застосування об обвинувачених Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з вироку суду, кримінальне правопорушення, вчинено обвинуваченими ОСОБА_2, та ОСОБА_3 01 вересня 2013 року, тобто до набрання чинності цим Законом.

При цьому заборон, на застосування амністії щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, передачених ст. 8 Закону України «Про амністію в 2014 році» та ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" не встановлено.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 має неповнолітню дитину - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, в свідоцтві про народження якої батьком вказаний ОСОБА_3 (Т.1 арк 61, 67).

Таким чином ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» та звільненню з під варти в залі суду.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є особою яка не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 Закону України «Про амністію в 2014 році», до нього має бути застосована ст.6 цього Закону, а саме скорочення наполовину невідбутої частини покарання засудженому, що відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Крім того, до ОСОБА_2 належить застосувати ч.5 ст. 72 КК України та зарахувати йому в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із 29.09.2014 року по 01.12.2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, ОСОБА_2 слід вважати таким, що відбув призначене покарання, а відтак він підлягає звільненню з під варти в залі суду.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, ч.5 ст. 72 КК України, п. «в» ст.1, ст. 6 Закону України «Про амністію в 2014 році» колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без змін.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, та звільнити його з-під варти в залі суду негайно.

На підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», скоротити наполовину ОСОБА_2 строк покарання, призначеного вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2015 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення із 29.09.2014 року по 01.12.2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вважити ОСОБА_2 таким, що відбув призначене покарання та звільнити його з-під варти в залі суду негайно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді