Court ruling № 63287033, 06.12.2016, Kirovohrad Regional Court of Appeal

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2429/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайсюк О. В.

УХВАЛА

Іменем України

06.12.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гайсюка О.В.

суддів: Голованя А.М.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання житлового будинку спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, розірвання шлюбу і

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 13 березня по 22 грудня 2011 року перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. З березня 2011 року проживали у найманій квартирі, а з серпня 2011 року вони проживали в будинку по пров. Суворова, 6 у м.Новоукраїнка Кіровоградської області, який придбали за спільні кошти.

Договір купівлі-продажу будинку посвідчено 22.11.2011 року на імя відповідача.

23 грудня 2011 року між ними зареєстровано шлюб.

У червні 2015 року відповідач вигнав її разом з їхнім малолітнім сином, вона в спірному будинку зареєстрована з 21.03.2012 року, однак доступу до будинку не має. Відповідач добровільно визнати за нею право власності на ? будинку не бажає.

Подружнє життя не склалося, з червня 2015 року сторони проживають окремо і примирення неможливе.

ОСОБА_3 просила встановити факт проживання однією сімєю з відповідачем без реєстрації шлюбу з 13.03. по 22.12.2011р., розірвати між ними шлюб, визнати за нею право власності на ? будинку №6 по пров. Суворова в м. Новоукраїнка.

У ході судового розгляду позивач ОСОБА_3 уточнила свої вимоги та просила визнати спільним сумісним майном жилий будинок з надвірними будівлями по пров. Суворова, 6 в м. Новоукраїнка, провести поділ будинку, визнавши за нею право власності на ? жилого будинку.

Рішенням Новоукраїнського районного суду від 16.12.2015р. позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Шлюб між сторонами розірвано, у решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні її вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд дійшов безпідставного висновку про те, що вона не набула права власності на будинок та не надав належної оцінки доказам, які є у справі.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, представник відповідача з доводами апеляційної скарги не погодилася.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23.12.2011 року уклали шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач ОСОБА_4 визнав, що однією сімєю з позивачем ОСОБА_3 він став проживати лише з вересня 2011 року, а будинок №6 по вул. Суворова в м. Новоукраїнка за договором купівлі-продажу від 22.11.2011 року (а.с.9) він придбав за власні кошти, які заощадив ще до знайомства з позивачкою.

Позивач ОСОБА_3 не спростувала зазначені твердження позивача.

Хоча передача коштів продавцеві будинку здійснювалася сторонами разом, але ця обставина не свідчить про те, що спірний будинок придбано за спільні кошти сторін. В матеріалах справи докази про це відсутні.

Колегія суддів не визнає надану представником позивача розписку від 17.08.2011 року від імені ОСОБА_5 (ОСОБА_2) про отримання нею від ОСОБА_7 у борг 100000 грн. для придбання будинку доказом того, що будинок був придбаний саме за спільні кошти.

Адже, допитана судом свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що про отримання коштів позивач ОСОБА_3 розписку чи інший документ не складала. Отже, розписка і покази свідка ОСОБА_7 достовірно не підтверджують факт придбання будинку за спільні кошти сторін.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється глава 8 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою ст.368 ЦК України майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сімї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_3 не довела того, що вона набула право власності на будинок.

Сторони без реєстрації шлюбу проживали короткий час, докази про те, що будинок придбано за спільні кошти в цей період відсутні.

Хоча суд першої інстанції помилково вважав, що право власності у ОСОБА_4 не виникло з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу будинку 22.11.2011 (а.с.11), але загальний висновок суду про недоведеність вимог ОСОБА_3 є правильним, який узгоджується і з позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016р. у справі №6-2253 цс 15.

Наведене свідчить про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, рішення по суті є правильним і справедливим (ч.2 ст.208 ЦПК), підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: