Court ruling № 63254782, 08.12.2016, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відстроченні сплати судового збору

08 грудня 2016 р. Справа №805/4765/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

встановила:

06 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» (далі - позивач або Товариство), датований 28 листопада 2016 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач або Мангуська ОДПІ), в якому позивач просив:

- скасувати вимогу Мангуської ОДПІ від 12 жовтня 2016 року № Ю-6294-17 про сплату боргу (недоїмки) частково на суму 131 884,65 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач надав клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» до ухвалення судового рішення у справі.

Клопотання мотивовано високими ставками судового збору і скрутним фінансовим становищем позивача.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674), який з 01 вересня 2015 року діє у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 3674, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить суб'єктів, яким згідно з нормами ст. 5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо його сплати.

Ч. 1 ст. 4 Закону № 3674 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, судовий збір становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII визначено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 01 січня 2016 року становить 1 378,00 грн.

Позивачем заявлені майнові вимоги на суму 131 884,65 грн.

Таким чином, судовий збір за подання вказаного адміністративного позову становить 1 978,27 грн. (131 884,65 грн. х 1,5% = 1 978,27 грн., але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державною, регулювання, що зможе змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для такої особи, у такій спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якою прагнуть досягти (п. 31 рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», заява № 49069/11).

В рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» («Кройц проти Польщі», заява № 28249/95) Європейський суд з прав людини зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових втрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що суперечать п. 1 ст. 6 Конвенції. Вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, котре надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес.

Розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обов'язок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду.

Таким чином, сама по собі вимога щодо сплати судового збору не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 3674 враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, або звільнити від сплати судового збору.

Аналогічна норма містяться у ч. 1 ст. 88 КАС.

Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити сплату судового збору, є майновий стан сторони. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про відстрочення сплати судового збору ні Закон № 3674, ні КАС не передбачають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги ат заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Посилаючись на скрутне фінансове становище, позивач не додав до позовної заяви жодного доказу (як то баланс підприємства, довідка банківської установи про залишок коштів на рахунках тощо), який би дозволяв суду сформувати об'єктивне уявлення про фінансовий стан позивача та дійти висновку про неможливість сплати ним судового збору за подання цієї позовної заяви, який становить 1 978,27 грн.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 49, 87, 88, 160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалила:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

2. Ухвала постановлена, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя Кравченко Т.О.