Court ruling № 63251898, 29.11.2016, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №615/563/16-к Головуючий 1 інстанції Токмакова А.П.

Провадження №11-кп/790/2560/16 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Гришина П.В., Протасова В.І.,

при секретарі - Корецкій М.І.,

за участю прокурора - Омельченко І.І.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Валківського районного суду м.Харковавід 12 вересня 2016 року відносно ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4«А» м. Тальне Черкаської області,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 4(чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки і покладено обовязки передбачені п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України.

Доля процесуальних витрат вирішена у порядку передбаченому ст.124 КПК України.

Згідно вироку, 21.11.2014 р. о 21год. 35хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, рухався по автодорозі Київ - Харків - Довжанський зі сторони м. Київ в напрямку м. Харків зі швидкістю близько 80км/г.

Під час руху по автодорозі в районі 435км+700м на території Валківського району Харківської області ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким у випадку виникнення небезпеки для руху чи перешкоди, яку водій обєктивно здатний був виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїзну частину зліва направо по ходу його руху.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №103-Ват/14 від 25.12.2014р. причиною смерті пішохода ОСОБА_4 є сукупна травма тіла: відкрита черепно-мозкова травма, множинооскольчатий перелом кісток черепу, крововилив під мякі мозкові оболонки; тупа травма тіла з множинними переломами кісток скелету і розривами внутрішніх органів, яка ускладнилась розвитком шоку.

Порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 відповідно до висновку автотехнічної експертизи №194/16 від 11.03.2016р. знаходяться у причинному звязку з подією та її наслідками і виразилися в тому, що він, керуючи автомобілем «DAEWОО-LANOS» у темний час доби на неосвітленій ділянці автодороги, проявив неуважність і при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода, який перетинав проїзну частину зліва направо по ходу його руху і якого він обєктивно міг виявити, несвоєчасно вжив заходи до зниження швидкості керованого ним автомобіля шляхом застосування екстреного гальмування та скоїв наїзд на нього, що спричинило тяжкі наслідки.

Прокурор у поданій апеляційній скарзі, не оскаржуючи встановлені фактичні обставини та кваліфікацію, просить вирок суду скасувати, оскільки суд застосувавши положення ст.75 КК України звільнив від відбування покарання обвинуваченого з іспитовим строком 3 роки не зазначив, що це положення не розповсюджується на призначене додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, яке необхідно виконувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, зясувавши позицію захисника, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З вироку суду вбачається, що фактичні обставини встановлені в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження оскаржувати їх.

Дії ОСОБА_2, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, суд першої інстанції вірно кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України.

Звідси, колегія суддів перевіряючи вирок суду лише в частині застосування ст.75 КК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У п.9. Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.11.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» дійсно звертається увага на те, що звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Проте, у вироку суду (т.1 а.с.69) і не зазначено, що ОСОБА_2 звільнили від додаткового покарання.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України не допустив порушення і не звільнив цього ж обвинуваченого від додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Поряд з цим, існуюча ст.380 КПК України передбачає розяснення судового рішення, яке є незрозумілим. Відповідно до вказаної норми, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Отже, у даному випадку, прокурор мав можливість звернутися із заявою до суду першої інстанції, який би розяснив своє рішення в частині застосування ст.75 КК України.

Звідси, оскільки апеляційною інстанцією не встановлені підстави для зміни чи скасування судового рішення передбачені ст.ст.408, 409 КПК України то колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду слід визнати правомірним.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Валківського районного суду м.Харковавід 12 вересня 2016 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, - у той же строк з дня отримання копії.

Головуючий

Судді