Decision № 63239096, 28.11.2016, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 461/2908/16 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/783/5098/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника Галицької РА ЛМР ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 та представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права на користування житловим приміщенням та зобовязання укладення договору найму відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 та представник ОСОБА_2 ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 вказує на його незаконність, неповне з'ясування усіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2, який зареєстрований у спірній квартирі, після смерті батька позивачки - ОСОБА_7 , самовільно змінив замки в дверях, з тим, щоб вона не змогла більше туди потрапити, заперечує проти подальшого проживання позивачки та її реєстрації у даній квартирі. Зазначає, що дані факти підтверджуються листом Галицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, в якому зазначено, що в ході перевірки за зверненням ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_2 дійсно чинить їй перешкоди у проживанні за адресою - м.Львів вул.Ангеловича, 30/4, а тому його позиція свідчить про неможливість врегулювання відносин між позивачкою та ним в добровільному порядку. Зазначає, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що не маючи реєстрації у спірній квартирі, не маючи згоди ОСОБА_2, не мала юридичної можливості для звернення з заявою про укладення договору найму спірної квартири. Зазначає, що ОСОБА_2, зареєстрований у спірній квартирі, ніколи там не проживав. Його постійним місцем проживання є квартира № 4 на вул.Огірковій,15, яка належить йому на праві приватної власності, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є в матеріалах справи. Також зазначає, що дані обставини підтверджуються показами свідків - дільничними інспекторами Галицького ВПГУНП у Львівській області Магиревич Р.Р. та Саїк Б.М., які відомі їм внаслідок їхньої діяльності, а також свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначає, що рішення суперечить вимогам ст. 212 та 213 ЦПК України та просить виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок суду про те, що позивач набув право на проживання у спірній квартирі.

В судове засідання, яке було призначено на 28 листопада 2016р. позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні у встановленому законом порядку, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 Цивільного процесуального кодексу(далі-ЦПК) України, розглянути справу у його відсутності. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання та заперечення апеляційних скарг, представника Галицької РА ЛМР ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення скарги представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, однак вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зокрема, судом встановлено, і апелянтами не оспорюються наступні обставини.

Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї, виданої ЛКП «Цитадель-центр» за №1526 від 21.04.2016 року, основним наймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_1, є померла - ОСОБА_10. На даний момент в квартирі зареєстрований ОСОБА_2, брат померлого батька позивачки ОСОБА_7, який також був зареєстрований по даній адресі по день свої смерті, тобто до 22.03.2016 року.

Згідно з акта ЛКП «Цитадель-Центр», затвердженого 22.04.2016 року, зі слів сусідів, ОСОБА_5, здійснювала догляд за своїм батьком ОСОБА_7, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львові, до дня смерті останнього 22.03.2016 року.

Частиною 2 ст.64 Житлового Кодексу України передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового Кодексу України», зазначено, що згідно роз'яснень п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Однак, відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Відповідно до ч.2 ст.65 Житлового Кодексу України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ст.72 Житлового Кодексу України, визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи у встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як встановлено судом, та не заперечувалось в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 проживала у спірній квартирі в період з 2007 року аж до смерті свого батька, тобто до 22.03.2016 року.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, та врахувавши зазначені норми Закону, що право позивача, як онуки наймача, на користування жилим приміщенням, а саме квартирою №4 по вул. Ангеловича, 30 у м.Львові зберігається за нею і надалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують факт звернення позивачки до ГРА ЛМР чи ЛМР з приводу укладення з нею договору найму житлового приміщення, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та відповідачі не оспорюють права позивача на користування вказаною вище квартирою, а відтак і відсутні підстави вважати, що відповідачем по справі було відмовлено позивачці у визнанні її наймачем за укладеним ОСОБА_10 договором найму спірної квартири, а відтак відсутній будь-який спір між сторонами.

Однак, колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини рішення слід виключити покликання на те, що в позивача виникло право на проживання у спірній квартирі, оскільки, дані обставини не можуть бути предметом розгляду в суді по справі за позовом про визнання права на користування вказаною квартирою.

Беручи до уваги, що відповідач не заперечує права позивача на користування вказаною вище квартирою, суд першої інстанції, виходячи із фактичних обставин справи та беручи до уваги вказані норми житлового законодавства дійшов вірного висновку про відсутність спору між сторонами та відмовив в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивачки та вимог, заявлених нею в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, 309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права на користування житловим приміщенням та зобовязання укладення договору найму - відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_11