Court ruling № 63196330, 06.12.2016, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №589/2708/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сінгур В. О.Номер провадження 22-ц/788/1897/16 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування жилим будинком,

в с т а н о в и л а :

13 червня 2016 року ОСОБА_4 через свого представника - адвоката Островську Г.В. звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1, у якому зареєстрований але не проживає понад один рік без поважних причин його колишній зять, ОСОБА_3 Реєстрація відповідача у будинку не дозволяє йому вільно володіти та користуватися своєю власністю, потребує додаткових витрат на оплату комунальних послуг та не дає можливості оформити субсидію. У зв'язку з цим, просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування належним йому житловим будинком.

27 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом. Посилаючись на те, що у спірний житловий будинок він вселився як член сім'ї власника будинку, здійснив заміну системи опалення у будинку, придбав новий котел, замінив покрівлю даху будинку, вікна, здійснив перепланування, влаштувавши санвузол замість кімнати, просив визнати за ним право користування та проживання у житловому будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

Вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що він не проживає у спірному будинку і не користується ним більше одного року. Зазначає, що 05 лютого 2016 року його не допускали до спірного будинку і після цього він дійсно у ньому не мешкає. Вказує, що не допитом свідків з його боку, суд порушив його право на надання доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Островської Г.В., яка проти скарги заперечувала, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про Державну реєстрацію прав від 23 грудня 2011 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 жовтня 2016 року (а.с. 8, 37-38). У 2000 році дочка позивача, Тетяна одружилася з ОСОБА_3, який у 2005 році був зареєстрований у вищевказаному будинку, як член сім'ї власника, проте за місцем реєстрації без поважних причин понад один рік не проживає, його особистих речей у будинку немає, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 у будинку, який належить йому на праві приватної власності (частка 1/1), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09 вересня 2010 року (а.с. 15).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 без поважних причин не проживає за адресою реєстрації понад строки, визначені ст. 405 ЦК України, добровільно залишив будинок, фактично мешкає за іншою адресою, тобто обрав інше постійне місця проживання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 втратив право користування спірним жилим приміщенням, оскільки понад один рік не проживає за місцем своєї реєстрації без поважних причин.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як убачається із довідки про склад сім'ї від 28 травня 2016 року, ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1, як член сім'ї (зять) власника (а.с. 10). Судом встановлено, що він був зареєстрований у вказаному будинку у 2005 році за згодою власника.

За місцем реєстрації ОСОБА_3 не проживає, що підтверджується довідкою квартального комітету Шосткинської міської ради № 17 від 28 травня 2016 року. Крім того, відповідно до акта від 01 жовтня 2016 року (а.с. 36) та показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, відповідач за місцем реєстрації з 2005 року ніколи не проживав.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить триповерховий житловий будинок з господарською спорудою за адресою: АДРЕСА_2 (частка 1/1) (а.с. 15).

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обов'язок по доведенню обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, покладений на неї.

Проте, всупереч вищевказаним вимогам закону, ОСОБА_3 не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доказів, наданих ОСОБА_4 на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що 05 травня 2016 року його не допускали до спірного будинку і після цього він у ньому не мешкає, не ґрунтуються на доказах.

З копії листа Шосткинського ВП ГУ НП у Сумській області від 12 лютого 2016 року № 1325 вбачається, що дружина позивача, ОСОБА_8, зверталась до поліції з приводу погроз з боку ОСОБА_3 та конфлікту між дочкою та зятем щодо розподілу спільно нажитого майна (а.с. 16). Однак, цей лист, з огляду на положення ст. 58 ЦПК України, не є належним доказом тієї обставини, що ОСОБА_3 чинились перешкоди ОСОБА_4 у користуванні спірним будинком, про що він зазначає в апеляційній скарзі.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання права користування та проживання у житловому будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 вказував, що зазначені ним обставини будуть підтверджені показаннями свідків, які будуть зазначені в окремому клопотанні. Однак, з матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_3, а ні його представник - фахівець у галузі права ОСОБА_9, який брав участь у справі у суді першої інстанції, не звертались до суду з клопотанням про допит свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом усіх обставин справи та порушення прав ОСОБА_3 на надання доказів, а саме права на допит свідків, є безпідставними. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 сам зазначив, що свідки з його боку не були допитані в судовому засіданні через його відсутність в м. Шостка в день засідання та у зв'язку з не доставкою свідків до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не просить про допит свідків апеляційним судом.

Посилання ОСОБА_3, як на підставу для задоволення позову та апеляційної скарги на те, що він здійснив заміну системи опалення у будинку, придбав новий котел, замінив покрівлю даху будинку, вікна, здійснив перепланування, влаштувавши санвузол замість кімнати, не породжує самостійного права на користування спірним житлом та не є підставою для задоволення зустрічного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житловим будинком у зв'язку із відсутністю у ньому без поважних причин понад передбачені ст. 405 ЦК України строки.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни та скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -