ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
28 листопада 2016 р. К/800/28375/16
У Х В А Л А
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 р. у справі №814/3945/15 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Медтехніка" до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанов, -
в с т а н о в и в :
Ухвалою від 27.10.2016 касаційну скаргу було залишено без руху, оскільки вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, а підстави, вказані скаржником у клопотанні, визнані неповажними.
Зокрема, разом з касаційною скаргою скаржником було подано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, у якому скаржник посилався на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України було повернуто касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на зазначені судові рішення. Однак, несплата судового збору відбулась не з вини скаржника. У зв'язку із чим, скаржника було зобов'язано надати докази отримання (поштовий конверт) ухвали Вищого адміністративного суду України про повернення касаційної скарги.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області надало до суду копію поштового конверту, в якому надійшла вище зазначена ухвала.
Як вбачається з копії поштового конверту, ухвалу про повернення касаційної скарги скаржник отримав у серпні 2016 р.
Водночас, як вбачається з платіжного доручення, доданого до касаційної скарги, судовий збір було сплачено лише 28.09.2016, а касаційна скарга була надіслана скаржником лише 20.10.2016.
За таких обставин, підстави, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, визнаються неповажними.
Відповідно до ч.4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ч.4 ст. 214 КАС України, -
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 р.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Т. Черпіцька
The court decision No. 63134002, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 28.11.2016. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 814/3945/15. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: