Court ruling № 63022210, 28.11.2016, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 листопада 2016 року Справа № 914/1474/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року у справі № 914/1474/16 за позовом керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування Забірської сільської ради Жовківського району Львівської області до державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Подана 02.11.2016 року (згідно з поштовою відміткою на конверті) ДП "Рава-Руське лісове господарство" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п.п. 2.21, 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК.

За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) так само повертається господарським судом без розгляду.

До касаційної скарги додано заяву про усунення недоліків, в якій відповідач просить долучити оригінал платіжного доручення від 03.11.2016 року № 9898 як доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 11.08.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року у справі № 914/1474/16, проте, у згаданому платіжному дорученні в графі "Призначення платежу" зазначено "За подання касаційної скарги на постанову Львів апел господ суду від 26.09.16 в спр. № 914/1243/16", а тому дане платіжне доручення не може вважатися належним доказом сплати судового збору у визначеному чинним законодавством порядку, оскільки судовий збір за ним сплачений в іншій справі.

Отже, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року повернути без розгляду.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко