Court ruling № 62948848, 27.10.2016, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У х в а л а

27 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - Святошинський районний відділ Головного управління ДМС у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и л а :

Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») задовольнив частково: на користь останнього звернув стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка в рівних частинах на праві спільної власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_6, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2007 року в сумі 95 тис. 610 дол. США 42 центи, що еквівалентно 2 млн 242 тис. 131 грн 8 коп., а також пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 млн 777 тис. 194 грн 83 коп., що разом складає 4 млн 19 тис. 325 грн 91 коп., шляхом продажу квартири (предмета іпотеки) з прилюдних торгів за початковою ціною продажу, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження в порядку Закону України «Про виконавче провадження»; стягнув із ОСОБА_6 та ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з кожного по 1 тис. 720 грн 50 коп. судового збору; у решті позову відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 28 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила; рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року залишила без змін.

14 липня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 251, 252, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження підстави перегляду вказаного судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на постанови Верховного Суду України від 21 і 23 травня, 18 липня 2012 року та 21 січня 2015 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 28 квітня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, касаційний суд, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про те, що в разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суди виходили з того, що оскільки договором іпотеки встановлено термін його дії, а боргові зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконано, то правові підстави для припинення іпотеки відсутні.

Натомість у наданих постановах, на які посилається заявниця, Верховний Суд України дійшов таких висновків:

- у постанові від 21 травня 2012 року про стягнення заборгованості з боржника та поручителя вказано, що вимога пред'являється до поручителя в межах строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України;

- у постанові від 23 травня 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначено, що порука припиняється, якщо кредитор потягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, оскільки банк відповідно до умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов'язання, передбачений частиною четвертою статтею 559 ЦК України;

- у постанові від 18 липня 2012 року про визнання договору поруки припиненим йдеться про те, що якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, то умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу;

- у постанові від 21 січня 2015 року про визнання поруки припиненою зазначено, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статі 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Отже, порівняння наведених постанов Верховного Суду України із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав вважати, що висновки, викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року, суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 21 і 23 травня, 18 липня 2012 року та 21 січня 2015 року.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - Святошинський районний відділ Головного управління ДМС у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко