Court ruling № 62885255, 17.11.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/32314/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 рокута ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 у справі № 817/197/15 за позовом ОСОБА_4 до Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Міністерства оборони України, в якому просив визнання протиправними дій та скасування рішення Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 26.11.2014 року (протокол № 129) щодо відмови у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_4 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік та зобов'язання Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України погодити Список розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 для надання ОСОБА_4 двохкімнатної службової квартири житловою площею 30,2 кв.м. на склад сім'ї 5 чоловік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за місцем проходження військової служби у позивача відсутнє постійне житло, його та членів його сім'ї взято на квартирний облік і вони на даний час перебувають у черзі на отримання житла. Рішенням Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 26.11.2014 року (протокол № 129) відмовлено у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_4 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та скасовано рішення Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 26.11.2014 року (протокол № 129) щодо відмови у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_4 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік. Зобов'язано Комісію по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України розглянути повторно питання щодо відмови у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення про надання ОСОБА_4 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

На постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з серпня 1987 року по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України. З листопада 2011 року позивач проходить службу у військовій частині А0796 м. Рівне на посаді начальника управління - заступника командувача військ оперативного командування «Північ» по роботі з особовим складом, має звання полковника.

Відповідно до розпорядження начальника Рівненського гарнізону від 29.11.2006 № 1551, 15.11.2006 погодженого Комісією з контролю за розподілом житла у Збройних Силах України (протокол № 63), згідно рішення виконкому Рівненської міської ради від 12.12.2006 № 247АДРЕСА_2, яка складається з двох кімнат площею 30,7 м2, в будинку № АДРЕСА_1 надано статус службової та закріплено її за військовою частиною А0796.

За результатами розгляду питання щодо розподілу квартири № НОМЕР_2 в будинку № НОМЕР_1 командиром військової частини А0796 кандидатом на отримання квартири № НОМЕР_2 в будинку № АДРЕСА_1 було визначено військовослужбовця військової частини А0796 начальника управління - заступника командувача військ оперативного командування Північ по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_4 та видано наказ від 08.07.2014 року № 311 «Про виділення службового житлового приміщення». Начальником КЕВ м. Рівне 17.07.2014, за вих. № 1336 список розподілу житлової площі (кв. № НОМЕР_2 в будинку № АДРЕСА_1) було подано до Головного КЕУ Збройних Сил України для подальшого їх розгляду Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.

Згідно протоколу від 04.09.2014 року Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України рішення командира військової частини А0796, щодо розподілу службового житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_3 для військовослужбовця військової частини А0796 полковника ОСОБА_4 не було погоджене, як таке, що суперечить вимогам Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 №737, оскільки позивач на час звернення утримував двокімнатну квартиру за АДРЕСА_4 площею 37,4 м2, яку він отримав під час проходження військової служби у Тернопільському гарнізоні.

Після отримання додаткових обґрунтувань необхідності надання службового житла ОСОБА_4 26.11.2014 Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України відбувся повторний розгляд відповідного питання. За результатами повторного розгляду вказаного питання (протокол від 26.11.2014 № 129) Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України прийнято рішення залишити попереднє рішення Комісії від 04.09.2014 (протокол № 85) щодо виділення квартири № НОМЕР_2 будинку № АДРЕСА_1 полковнику ОСОБА_4 без змін.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, положеннями Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оброни України від 30.11.2011 року № 737 не передбачено обов'язку військовослужбовця та членів його сім'ї вивільнити житлове приміщення, де проживають постійно для отримання службового житла або отримання іншого житла для поліпшення умов проживання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України погодити Список розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_3 для надання позивачу двохкімнатної службової квартири житловою площею 30,2 кв.м. на склад сім'ї 5 чоловік., суди попередніх інстанцій виходили з того, що адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Згідно положень п. 7 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла

для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Відповідно до положень п. 3.1. «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оброни України від 30.11.2011 року № 737 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337) військовослужбовці та члени їх сімей, за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень. Надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей здійснюється після здавання ними жилої площі, отриманої від Міністерства оборони України, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання). Службове жиле приміщення надається під час виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби.

За правилами п. 19 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством. Таким чином у законодавстві встановлено обов'язок звільнити службові житлові приміщення у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість. При цьому, рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 19.12.2008 № 2593 службову квартиру за адресою: АДРЕСА_4 площею 37,4 м2, яку позивач отримав під час проходження військової служби у Тернопільському гарнізоні, виключено із числа службових.

Оскільки квартиру позивача за АДРЕСА_4 площею 37,4 м2, виключено із числа службових, рішення відповідача від 04.09.2014 року щодо не погодження надання позивачу службового житлового приміщення прийняте за відсутності підстав, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 та Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оброни України від 30.11.2011 року № 737.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України по справі № 817/197/15 відхилити, НОМЕР_2 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02. квітня 2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: