Decision № 62878521, 17.11.2016, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа № 910/18683/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - Компанія) до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - Товариство) про стягнення 50 000,00 грн.,

за участі представників:

позивача: не з'явилися,

відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю від 30 вересня 2016 року № б/н,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Компанія звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 50 000,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2016 року порушено провадження у справі № 910/18683/16 та її розгляд призначено судом на 17 листопада 2016 року.

25 жовтня 2016 року до суду надійшов лист з Моторного (транспортного) страхового бюро України із запитуваною інформацією з єдиної централізованої бази даних щодо полісу АЕ/4574681.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що автомобіль страхувальника вже був пошкоджений в ДТП 2015 року до настання страхового випадку 13 квітня 2016 року.

Крім того, представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просив суд витребувати у позивача докази:

- справу № 1.00.3.15.18260 щодо автомобіля "VOLKSWAGEN", державний номерний знак НОМЕР_1;

- калькуляцію відновлювального ремонту у справі № 1.00.3.15.18260 щодо автомобіля "VOLKSWAGEN", державний номерний знак НОМЕР_1;

- акт виконаних робіт відновлювального ремонту до справи № 1.00.3.15.18260 щодо автомобіля "VOLKSWAGEN", державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

У той же час в порушення приписів вимог статті 38 ГПК України представник відповідача не вказав обставини, які можуть підтвердити вищезазначені докази в рамках даної справи, зокрема, яким чином вищевказані документи спростовують наявні в матеріалах справи докази щодо матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок спірного ДТП, а також докази, які підтверджують факт оплати позивачем ремонту застрахованого автомобіля.

Також у порушення даної норми представник відповідача не навів підстав, з яких випливає, що вказані докази наявні у позивача. Крім того, на підтвердження обставин, що перешкоджають надати витребувані документи, представник відповідача у своєму клопотанні послався на те, що останній звертався до позивача з проханням надати ці документи. Однак усупереч вимог статей 33-34 ГПК України відповідачем не було надано суду жодного доказу, що підтверджують факт такого звернення. Водночас на підтвердження наявності документів, які просив витребувати відповідач, останній долучив до свого клопотання інформацію з програмного сервісу AUDAHISTORY. Однак у порушення приписів чинного законодавства доданий витяг з вказаного програмного сервісу не було завірено належним чином.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вказане клопотання відповідача про витребування доказів є необґрунтованим, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

У призначене судове засідання представник позивача не забезпечив явку свого повноважного представника, однак подав до суду клопотання, в якому підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Також до вказаного клопотання позивачем було долучено копії витребуваних судом правовстановлюючих документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2016 року в місті Києві на вулиці Велика Житомирська сталась дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів, зокрема, відбулось зіткнення автомобіля "AUDI", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2, з автомобілем "VOLKSWAGEN", державний номерний знак НОМЕР_1. Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем "AUDI", державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом не забезпечила безпеки маневру, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем "VOLKSWAGEN", державний номерний знак НОМЕР_1, чим порушила пункт 10.9 Правил дорожнього руху України. Дані обставини підтверджуються довідкою про обставини ДТП від 13 квітня 2016 року № 90061901, копія якої наявна в матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль "VOLKSWAGEN", державний номерний знак НОМЕР_1, (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_3, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Пошкоджений транспортний засіб застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 25 лютого 2016 року № 50387а6г (далі - договір). Копія цього договору наявна в матеріалах справи.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року в справі № 761/16482/16-п водія вищезазначеного автомобіля "AUDI", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2016 року ОСОБА_3, як страхувальник, звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Судом також встановлено, що страховий акт від 25 квітня 2016 року № АХА2036485 та розрахунок розміру страхового відшкодування складені позивачем на підставі рахунку від 18 квітня 2016 року № В000010727 товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир" (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Відповідно вказаного акту сума страхового відшкодування становить 81 526,19 грн. Зазначена сума сплачена позивачем страхувальнику шляхом її перерахування на рахунок СТО, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 26 квітня 2016 року № 238 484.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Компанія, здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Суд відзначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015року №3-50гс15.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "AUDI", державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/4574681 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

Відтак, Товариство, є особою на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вказаного автомобіля "AUDI" на час ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 81 526,19 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в зазначеному ДТП. Також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/4574681 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Компанії. Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у межах ліміту відповідальності відповідача, тобто в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідач суму страхового відшкодування на користь позивача не виплатив. Матеріали справи не місять доказів протилежного. Заперечення відповідача не беруться до уваги з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що 22 грудня 2015 року було складено калькуляцію відновлювального ремонту в справі № 1.00.3.15.18260, яка, на думку Товариства, може свідчити про те, що автомобіль "VOLKSWAGEN", державний номерний знак НОМЕР_1, міг бути пошкоджений в ДТП 2015 року до настання страхового випадку від 13 квітня 2016 року.

Водночас відповідач у порядку вищезазначених приписів чинного законодавства не довів вказаних обставин, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність таких тверджень.

При цьому суд також зауважує, що Компанія отримала право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не була зобов'язана звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2014 року (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

Таким чином даний позов підлягає задоволенню повністю.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38-Б, ідентифікаційний код 25186738) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 листопада 2016 року

Суддя Є.В. Павленко