Court ruling № 62819819, 21.10.2016, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

21 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року, постановленої у справі за його позовом до Чопської митниці Міндоходів про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2016 року, залишив без змін постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 подав заяву, в якій після усунення її недоліків, просить Верховний Суд України переглянути це рішення з передбаченої пунктом 1, частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах норм матеріального права, що регулюють відносини звільнення працівника у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілювання підприємства, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 30 серпня 2012 року, 29 жовтня 2015 року, 5 липня 2016 року (справи №№ К/9991/87172/11, К/800/37544/14, К/800/1528/14 відповідно).

Заява ОСОБА_4 про перегляд судових рішень не відповідала вимогам статей 239 та 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС), тому відповідно до вимог частини другої статті 2392 КАС ухвалою судді-доповідача Маринченко В.Л. від 1 вересня 2016 року заява була залишена без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків до 29 вересня 2016 року.

На усунення недоліків заяви 21 вересня 2016 року ОСОБА_4 направив уточнену заяву та долучив постанову Верховного Суду України від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), яка, на думку заявника, підтверджує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судових справ, проведеного згідно з Розпорядженням від 4 жовтня 2016 року № 183/0/19-16, розгляд заяви ОСОБА_4 передано судді-доповідачу Гриціву М.І.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції з огляду на форму та зміст заявленої вимоги вказав на те, що в цих правовідносинах відповідач правомірно та обґрунтовано провів звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку трудового договору, який був укладений між сторонами на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, а наказ від 21 липня 2014 року № 449-о був виданий з метою приведення стану трудових правовідносин у відповідність до наказу від 31 липня 2013 року № 220-к про звільнення позивача.

У судових рішеннях, наданих для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновків про порушення Митницею вимог трудового законодавства та процедури звільнення позивача, оскільки відповідач при звільненні позивача не запропонував усіх можливих варіантів працевлаштування.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Посилання на постанову Верховного Суду України від 4 березня 2014 року є безпідставними, оскільки вона не містить правового висновку щодо застосування норм матеріального права, про правильність застосування яких йдеться у заяві. Посилаючись на порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, Верховний Суд України постановлені судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанцій.

Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Чопської митниці Міндоходів про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда