Court ruling № 62792802, 17.11.2016, Desnianskyi District Court of Chernihiv City

Справа № 750/3058/16-ц

Провадження № 2-з/750/76/16

У Х В А Л А

17 листопада 2016 року м. Чернігів Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: судді Жук М.І., за участю секретаря судового засідання Щербак І.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебувала цивільна справа №750/3058/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 надав суду заяву про перегляд заочного рішення по вищевказаній цивільній справі.

Одночасно, 14 листопада 2016 року, ОСОБА_1 надав суду заяву про забезпечення позову по цивільній справі №750/3058/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В зазначеній заяві просив суд зупинити стягнення за виконавчим листом №750/3058/16-ц, виданим Деснянським районним судом м. Чернігова до розгляду заяви про перегляд заочного рішення та прийняття рішення.

Ознайомившись із матеріалами заяви про забезпечення позову, а також матеріалами цивільної справи №750/3058/16-ц, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 151 ч.1 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Отже, викладена норма процесуального закону встановлює обов`язок для особи, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, довести необхідність вчинення судом таких процесуальних дій саме з метою забезпечення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги, що зупинення стягнення за виконавчим листом по цивільній справі №750/3058/16-ц було заявлено стороною відповідача, враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано до суду належних та допустимих доказів того, що зупинення стягнення за виконавчим листом після розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку винесення його на користь відповідача, суд приходить до висновку, що заява відповідача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153, 208, 210 ЦПК України,

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів після проголошення в порядку ч. 2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя