Court ruling № 62631640, 11.11.2016, Commercial Court of Kherson Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

________________

У Х В А Л А

11 листопада 2016 року Справа № 923/500/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши подану на затвердження мирову угоду, укладену між сторонами у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Комунального підприємства «Центр» виконавчого комітету Херсонської міської ради

про стягнення 93013,64 грн,

без участі представників сторін,

в с т а н о в и в:

21.06. 2016 у даній справі прийняте рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 86043,52 грн основної заборгованості, 6970,12 грн пені та 1395,20 грн компенсації по сплаті судового збору. З метою примусового виконання рішення позивачу 06.07.2016 виданий відповідний наказ.

В подальшому 09.11.2016 до суду від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами, за змістом якої серед інших її умов зазначено, що «рішенням господарського суду встановлено факт наявності заборгованості за договором позики, розмір якої визначений у резолютивній частині рішення» (пункт 1.1. угоди), а також здійснені посилання сторонами на приписи статті 372 Цивільного процесуального кодексу України.

Вирішуючи подану заяву про затвердження мирової угоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право, зокрема, укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом.

В свою чергу, згідно з частиною 4 статті 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

За загальним правилом статті 78 того ж Кодексу мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову.

Отже, мирова угода – це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір.

Безпосередньо мирова угода може стосуватися лише прав та обов’язків сторін щодо предмета позову. В ній обов’язково повинні бути вказані відомості про умови, розмір і строки виконання зобов’язань, які мають бути погоджені сторонами.

В даному випадку в укладеній мировій угоді сторони відійшли від предмету спору та підстав позову, яким були грошові вимоги позивача, які виникли на підставі договору про надання послуг, а не договору позики, що не є тотожним, а тому подана ними заява про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягає.

При цьому суд зазначає, що процесуальний розгляд справи здійснюється на підставі Господарського процесуального кодексу України, а не Цивільного процесуального кодексу України.

При виправленні недоліків укладеної угоди сторони не позбавлені можливості звернутися до суду повторно.

На підставі викладених правових норм та керуючись статтями 86, 121 ГПК України,

у х в а л и в :

В задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовити.

Суддя М.К. Закурін