Court ruling № 62367873, 26.10.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/29645/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.

Штульман І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича, виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування акту ненормативного характеру та поновлення на публічній службі,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 25 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Херсонського міського голови Миколаєнко В.В. від 22 грудня 2014 року №1017-к «Про звільнення ОСОБА_3; зобов'язати відповідача винести розпорядження про прийняття позивача з 1 січня 2014 року на посаду начальника юридичного відділу Херсонської міської ради, утвореного відповідно до рішення Херсонської міської ради від 12 вересня 2014 року №1478 «Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради» після реорганізації юридичного управління Херсонської міської ради; стягнути з виконавчого комітету Херсонської міської ради заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 25 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року, позов залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновків про задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що згідно розпорядження т.в.о. Херсонського міського голови від 27 червня 2013 року №604-к позивач з 1 липня 2013 року працював на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради.

Розпорядженням Херсонського міського голови від 22 грудня 2014 року №1017-к позивача звільнено з посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом частини 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Судами встановлено, що відповідачем дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо попередження працівника про наступне вивільнення за два місяці, оскільки позивач був повідомлений про наступне вивільнення 3 жовтня 2014 року.

При цьому, як встановили суди, відповідач передумовою для звільнення позивача визначив зміни в структурі і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради, зокрема, шляхом реорганізації юридичного управління Херсонської міської ради.

Згідно пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи рішення Херсонської міської ради від 12 вересня 2014 року № 1478 «Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради», розпорядження міського голови від 2 жовтня 2014 року №744-к про попередження працівників органів Херсонської міської ради про можливе вивільнення 31 грудня 2014 року у зв'язку із реорганізацією, зміною штатної чисельності та організації роботи, суди дійшли правильного висновку, що в межах Херсонської міської ради фактично відбулась реорганізація. Зокрема, юридичне управління Херсонської міської ради, штатна чисельність якого становила 23 одиниці, перетворено в юридичний відділ Херсонської міської ради, визначивши його загальну штатну чисельність у кількості 12 одиниць.

Вимогами статтей 40, 49-2 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Натомість, суди, встановивши при розгляді даної справи, що позивачу пропонувались посади головного спеціаліста сектора з правових питань департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та адміністратора відділу адміністративних послуг Херсонської міської ради, від яких позивач відмовився, питання пропонування йому всіх можливих наявних в установі вакантних посад, в тому числі й посад у новоствореному юридичному відділі Херсонської міської ради, на які останній може претендувати, не досліджували.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається, зокрема, працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Для виявлення працівників, які мають таке право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений з врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо. Крім того, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати в тому числі й наявність у працівника дисциплінарних стягнень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи, судами не досліджувалось питання дотримання відповідачем вимог частини 1 статті 42 КЗпП України, зокрема не з'ясовано чи проводився відповідачем порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню, не витребувано доказів щодо наявності переваг одних працівників, зокрема й працівників юридичного відділу Херсонської міської ради, перед позивачем при вирішенні питання про звільнення у зв'язку зі змінами у організації виробництва (реорганізацією).

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи заяву позивача від 9 липня 2015 року про відмову від адміністративного позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, та у відповідності до вимог статтей 157, 219, 228 КАС України, позов в цій частині підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 227, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 25 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року скасувати.

В частині позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Херсонської міської ради моральної шкоди в сумі 10000 грн. провадження у справі закрити.

В іншій частині позовних вимог справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М.Олексієнко

І.В.Штульман