Court ruling № 62367021, 01.11.2016, Donetsk Administrative Court of Appeal

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №805/2028/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

Ханової Р.Ф.,

при секретареві судового засідання Томах О.О.

за участю

представника позивача Мелкумян К.А. (за довіреністю)

представників відповідача Козіної Ю.Є., Пащенко Т.В. (за довіреностями)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 р. у справі № 805/2028/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Вістек» до Артемівської об'єднаної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 0000221401, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі № 805/2028/16-а адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Вістек" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 0000221401, задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області від 30 червня 2016 року № 0000221401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1109676 грн., з якої за основним платежем 739783 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 369893 грн. Стягнуто з Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Вістек" витрати по сплаті судового збору у розмірі 16645 грн. 14 коп.(арк.справи 24-27)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 29-31)

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване і підстав для його скасування або зміни немає.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 вересня 2013 року між позивачем, як покупцем та постачальником ТОВ "Сучасні технології маркетингу" укладено договір постачання №257В/13 предметом якого є передача у власність шпал та залізничного кріплення у кількості, якості та за ціною згідно Специфікації на зальну суму 600000 грн.

Виконання умов договору підтверджується прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними,податковими накладними та видатковими накладними, а саме: № 65 від 05 березня 2015 року на суму 94612 грн. 75 коп., у тому числі ПДВ на суму 15768 грн. 79 коп., № 66 від 06 березня 2015 року на суму 162162грн., у тому числі ПДВ на суму 27027 грн., № 69 від 19 березня 2015 року на суму 111687 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 18614 грн.60 коп., № 85 від 05 червня 2015 року на суму 189462грн., у тому числі ПДВ на суму 31577 грн., № 89 від 23 червня 2015 року на суму 214031грн. 33 коп., у тому числі ПДВ на суму 35671 грн. 89 коп., № 90 від 03 липня 2015 року на суму 22490 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 3748 грн. 40 коп., № 93 від 24 липня 2015 року на суму 12800 грн., у тому числі ПДВ на суму 2133 грн. 33 коп., № 96 від 10 серпня 2015 року на суму 486962 грн. 69 коп., у тому числі ПДВ на суму 81160 грн. 45 коп., № 97 від 10 серпня 2015 року на суму 22490 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 3748 грн. 40 коп., № 107 від 06 жовтня 2015 року на суму 11245 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 1874 грн. 20 коп., № 109 від 09 жовтня 2015 року на суму 283836 грн., у тому числі ПДВ на суму 47306 грн., № 111 від 13 жовтня 2015 року на суму 223968 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ на суму 37328 грн. 06 коп., № 128 від 12 листопада 2015 року на суму 94886 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 15814 грн. 40 коп., № 129 від 12 листопада 2015 року на суму 209886 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ на суму 34981 грн. 05 коп., № 130 від 12 листопада 2015 року на суму 285432 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ на суму 47572 грн. 04 коп., № 135 від 20 листопада 2015 року на суму 120120 грн., у тому числі ПДВ на суму 20020 грн., № 162 від 10 грудня 2015 року на суму 26144 грн. 12 коп., у тому числі ПДВ на суму 4357 грн. 35 коп., № 164 від 18 грудня 2015 року на суму 39474 грн. 18 коп., у тому числі ПДВ на суму 6579 грн. 03 коп.

Розрахунок за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 16 квітня 2015 року № 1152 на суму 94612 грн. 75 коп., № 1153 на суму 162162 грн., № 1154 на суму 111687 грн. 60 коп., від 15 червня 2015 року № 1870 на сум 189462 грн., від 25 червня 2015 року № 1992 на суму 214031 грн. 33 коп., від 13 липня 2015 року № 2242 на суму 22490 грн. 40 коп., від 27 липня 2015 року на суму 12800 грн., від 3 серпня 2015 року № 2463 на суму 486962 грн. 69 коп., від 4 вересня 2015 року № 2781 на суму 22490 грн. 40 коп., від 16 жовтня 2015 року № 3355 на суму 283836 грн., від 19 жовтня 2015 року № 3364 на суму 11245 грн. 20 коп., від 16 жовтня 2015 року № 3357 на суму 172968 грн. 36 коп., № 3358 на суму 51000 грн., від 19 листопада 2015 року № 3835 на суму 590204 грн. 96 коп., від 23 листопада 2015 року № 3863 на суму 120120 грн., від 16 грудня 2015 року № 4210 на суму 26144 грн. 12 коп., від 22 грудня 2015 року № 4320 на суму 39474 грн. 18 коп., від 3 червня 2015 року № 1713 на суму 167532 грн. 36 коп., від 13 січня 2015 року № 25 на суму 101000 грн. 02 коп., від 13 лютого 2015 року № 415 на суму 131000 грн. 02 коп., від 12травня 2015 року № 1389 на суму 105119 грн. 98 коп., від 21 травня 2015 року № 1561 на суму 330000 грн., від 28 жовтня 2015 року № 3522 на суму 38700 грн., від 14 грудня 2015 року № 4161 на суму 99264 грн., від 3 лютого 2016 року № 281 на суму 2940 грн., від 2 червня 2015 року № 1689 на суму 35154 грн., від 19 червня 2015 року № 1949 на суму 57480 грн., від 9 липня 2015 року № 2189 на суму 410000 грн., від 9 липня 2015 року № 2190 на суму 368679 грн. 57 коп., від 26 лютого 2015 року № 543 на суму 80000 грн., від 2 березня 2015 року № 608 на суму 260534 грн. 18 коп., від 24 квітня 2015 року №1257 на суму 100000 грн., від 28 квітня 2015 року № 1293 на суму 272300 грн., від 19 червня 2015 року № 1950 на суму 110940 грн., від 26 червня 2015 року № 2010 на суму 110940 грн., від 19 жовтня 2015 року № 3363 на суму 277182 грн., від 19 листопада 2015 року № 3846 на суму 269897 грн. 85 коп., від 27 листопада 2015 року № 3937 на суму 269897 грн. 85 коп. Крім того, отримання вищезазначеного товару підтверджується актами приймання передавання, наявними в матеріалах справи.

Зміст укладених угод узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, що підтверджує використання отриманого товару у своїй діяльності. Зокрема, продукція від ТОВ "СТМ" була спрямована до залізничного цеху для поліпшення основних фондів: до цеху ланцюгового виробництва для використання у модернізації ланцюгозварювальних машин, печі, до цеху електродного виробництва для модернізації електрозмазульного пресу, до механічного цеху для утримання та експлуатації основних фондів; виготовлення триноги. Силікат калієво-натрієвий розчинний, що був поставлений від ТОВ "ТБ Укрсілікат", використаний у виробництві електродів зварювальних. Пруток мідний, шестигранник латунний, полоса мідна, заготівка БрАЖ9-4, що були фактично поставлені від ТОВ "Етек Сервіс", спрямовані до інструментальної дільниці механічного цеху для виготовлення інструменту, який, в свою чергу, направлений на поліпшення основних фондів в електродному цеху, тощо.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Під час судового засідання в суді першої інстанції - 1 вересня 2016 року представник відповідача надав до суду результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача, а саме щодо ТОВ "Оріон" від 18 червня 2015 року № 745/05-14-22-02-31266421, від 15 вересня 2015 року № 194/05-14-22-01-31266421, щодо ТОВ Амірант-Центр від 9 лютого 2016 року № 9/22/37071653, від 26 травня 2016 року № 26/14/37071653,щодо ТОВ "Сучасні Технології Маркетингу" від 25 грудня 2015 року № 41/22/34215453, від 12 травня 2016 року № 20/14/34215453, щодо ТОВ "ТБ Укрсилікат" від 15 вересня 2015 року № 2112/8/08-29-22-0204/386.

Колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на аналізі даних податкової звітності. Акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у період з січня 2015 року по січень 2016 року контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість, декларували податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем, що підтверджується АІС "Податковий блок", а також знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. Стосовно посилання відповідача на те, що у товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем для перевірки не заповнені поля, де вказується вантажно-розвантажувальні операції товарно-матеріальних цінностей, а отже, складені з порушенням вимог діючого законодавства, суд зазначає, що дані документи ніяким чином не впливають на формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, та не свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що у товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем для перевірки, міститься недостовірна інформація, не в повному обсязі відображена інформація про перевізників, транспортні засоби, частково відсутня інформація про особу, якій видано довіреність на отримання ТМЦ колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який підтверджує операцію з перевезення вантажів автомобільним транспортом для включення у витрати, але не може бути єдиною підставою для невизнання витрат про придбання товарно-матеріальних цінностей, а отже, для визнання господарської операції безтоварною. Крім того, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відсутність ТТН взагалі або допущення помилок при їх оформленні не може свідчити про порушення вимог податкового законодавства, оскільки може свідчити лише про порушення правил перевезення вантажів, а Податковий кодекс України не згадує ТТН як первинний бухгалтерський документ, який грає роль для підтвердження фактів поставки товару.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що підприємством до перевірки не були надані документи, що підтверджують якість придбаного товару та не зазначено нормативну-технічну документацію, а також, що сертифікати якості не містять інформації щодо виробника колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що дані порушення при оформлені даних документів не є вирішальною ознакою безтоварності (нереальності) господарських операцій позивача з його контрагентами.

Крім того, позивачем під час судового засідання в суді першої інстанції надані до суду первинні документи щодо якості товару, а саме свідоцтво про атестацію, витяги із сертифікатів якості, протоколи якості, протоколи результатів механічних випробувань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,196, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 р. у справі № 805/2028/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 р. у справі № 805/2028/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 листопада 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

Р.Ф.Ханова