Decision № 62221172, 24.10.2016, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.10.2016 р. Справа№ 914/3191/15

За позовом:Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 (ПАТ ВіЕйБі Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2, м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства Петрос-Сервіс , м. Львів

про:стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову : 237 045 203,24 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

СуддяДілай У.І.

СуддяМазовіта А.Б.

Без виклику представників сторін

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 (ПАТ ВіЕйБі Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2, м.Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Петрос-Сервіс », м. Львів про стягнення 237 045 203,24 грн. заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з описової та мотивувальної частин рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2016 року у справі № 914/3191/15, в судовому засіданні 11.10.2016 року суд розглянув клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на один рік шість місяців в частині вимоги про стягнення 110 000 000, 00 грн. заборгованості за тілом кредиту, та відмовив у її задоволенні з огляду на таке.

Клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення мотивовано, зокрема, наявністю інфляційних процесів в економіці держави, нестабільністю політичної ситуації в державі, що негативно впливає на фінансовий стан та стабільність роботи підприємства; що через скрутне фінансове становище ПП «Петрос-Сервіс» змушене було тимчасово призупинити господарську діяльність, однак має наміри відновити господарську діяльність та добровільно здійснювати погашення суми боргу (110 000 000,00 грн.). Відповідач також просить врахувати те, що він добровільно визнає заборгованість по тілу кредиту в сумі 110 000 000,00 грн. за кредитним договором.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно чинних положень ГПК України, надання відстрочки виконання судового рішення допускається лише у виняткових випадках при наявності об»єктивних обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначив, що наведені ньому обставини, які на думку відповідача свідчать про наявність підстав для відстрочки виконання рішення, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку відповідач здійснює на власний ризик.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Заборгованість за кредитним договором виникла з вини відповідача, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Зважаючи на зазначене та те, що позивач перебуває у процедурі ліквідації Банку, відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Крім того, суд вбачав за необхідне зазначити про те, що кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не наведено жодних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.

Суд також взяв до уваги, що зважаючи на дату порушення провадження у даній справі і дату прийняття рішення, на ті обставини, які унеможливлювали прийняття рішення у справі раніше, безпідставні (як вбачається з документів у справі станом на даний час) доводи відповідача впродовж перебування справи у провадженні суду про те, що підприємству невідомо про кредитний договір з Банком і заборгованість за кредитним договором у підприємства відсутня, то фактично відповідач вже скористався відстрочкою по сплаті заборгованості Банку за кредитним договором №12-2014 від 01.08.2014р.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів. При цьому в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження того, що скрутне фінансове становище боржника утворилося внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної підприємницької діяльності, яка здійснюється на його власний ризик, суду не надано.

Також відповідачем не надані докази на підтвердження можливості виконати боргові зобов»язання на умовах відстрочки.

При цьому суд також враховував нормативні приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України стосовно права відповідача на повторне звернення до суду про розстрочку або відстрочку виконання судового рішення на етапі виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки обставини, на які він посилається в обґрунтування вказаної заяви, за змістом положень процесуального закону, не є підставою для відстрочки виконання судового рішення».

Однак, як встановлено, при виготовленні повного тексту рішення судом було допущено описку та не відображено у резолютивній частині рішення результат розгляду господарським судом клопотання відповідача від 11.10.2016р. (вх.№40602/16 від 11.10.16р.) про відстрочку виконання рішення на 1 рік шість місяців.

У пункті 10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р №6 «Про судове рішення», зазначено: «Результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову ( статті 67,68 ГПК ), відстрочку або розстрочку виконання рішення ( стаття 121 ГПК)».

Відповідно до ст.89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця, роз»яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Про роз»яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.89,86 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Виправити допущену описку у резолютивній частині рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2016 року у справі № 914/3191/15, яка полягає у незазначені результатів розгляду клопотання ПП «Петрос-Сервіс» про відстрочку виконання рішення суду та доповнити резолютивну частину рішення від 11.10.2016 року у справі №914/3191/15 пунктом 6 наступного змісту: «Відмовити ПП «Петрос-Сервіс» у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду на один рік шість місяців (вх.№40602/16 від 11.10.2016 року )».

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Cуддя Мазовіта А.Б.