Court ruling № 62192004, 21.10.2016, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У х в а л а

21 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А.,

розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2015 року у справі № 911/3172/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») до приватного акціонерного товариства «Пласт» (далі - ПрАТ «Пласт»), треті особи: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), Кабінет Міністрів України, про визнання недійсним договору,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Господарського суду Київської області від 05 березня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 05 березня 2014 року № 272-14 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року залишено без змін.

У вересні 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 05 березня 2015 року у справі № 911/3172/14 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у якій порушується питання про скасування усіх постановлених у справі судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 03 серпня 2016 року у справі № 922/61/16, від 23 червня 2016 року у справі № 917/2079/15, у яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 11114 ГПК Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі № 911/3172/14, про перегляд судових рішень в якій заступником Генерального прокурора України подано заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», виходив із того, що акціонерне товариство як суб'єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається із вкладів акціонерів у його статутний капітал, а отже, таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, отримуючи натомість акції, емітовані товариством, та відповідно корпоративні права щодо цього товариства. Оскільки у статутному капіталі позивача ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» наявні корпоративні права виключно ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а відтак, позивач не є господарською організацією чи товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, тому доводи ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» щодо недійсності оспорюваного правочину як укладеного з порушенням вимог Закону України «Про управління об'єктами державної власності» за відсутності відповідного погодження Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Разом із тим із наданих для порівняння постанов Вищого господарського суду України, прийнятих у справах № 922/61/16, № 917/2079/15, вбачається, що стороною оспорюваних у цих справах договорів є державні підприємства, які діють на основі державної форми власності, тому, за висновками судів, відсутність погодження Кабінету Міністрів України на укладення цих договорів є порушенням положень Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296, і підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Отже, у цих справах та у справі, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними з огляду на відмінність у суб'єктному складі сторін спірних правовідносин.

Відповідно до статті 11121 ГПК Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, статтями 11116 , 11121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи № 911/3172/14 до провадження Верховного Суду України.

Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною.

Головуючий Т.Є. Жайворонок

Судді: І.С. Берднік

А.А. Ємець