Court ruling № 62059207, 05.10.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року м. Київ К/800/17700/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р. у справі за позовом Одеського міського центру зайнятості до Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення штрафу,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року Одеський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 101683,15 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників

В ході розгляду справи судами встановлено, що ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є юридичною особою та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У червні 2012 року позивачем проведена позапланова перевірка філії «Саратська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог законодавства України про зайнятість, за результатом якої складено акти №12-17/106, №12-17/113, №12-16/11 та №12-16/12 (а.с. 6-23).

Під час перевірки встановлено несвоєчасне подання відповідачем звітності по формі №4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» на трьох осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Звіт про фактичне вивільнення ОСОБА_7 за формою №4-ПН (факт) до державної служби зайнятості подано не було.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не дотримано строк подачі звітності за формою №4-ПН (факт) зі списком фактично вивільнених працівників, а тому позивачем правомірно застосовано штрафні санкції за порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено факт недотримання відповідачем передбаченого законом строку інформування про фактично вивільнених працівників, позивачем штрафні санкції застосовано правомірно, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що звіт про фактичне вивільнення працівників ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 було подано вчасно є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки доказів своєчасного подання такого звіту суду не надано, а покази свідка ОСОБА_8 в цій частині не можуть бути належним доказом своєчасності його подачі.

Також безпідставним є посилання відповідача на те, що обов'язок подачі звіту покладено на філію, де працював ОСОБА_7, оскільки це не звільняє юридичну особу від сплати штрафу в разі встановлення несвоєчасності подачі такого звіту.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

Ю.Й. Рецебуринський