Decision № 6205213, 14.05.2009, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/5414.05.09

За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк

«Фінансова Ініціатива»

про стягнення 122587,48 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2

Від відповідача Штепан Н.В.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»про стягнення заборгованості, пені, втрат він інфляцій та 3% річних за Договором від 25.07.08р., всього в сумі 122587,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також Позивач усно уточнив, що ним у прохальній частині позову при розшифрування суми заборгованості 122587,48 грн., помилково не вказано, що до даної суми також входить заборгованість по оплаті витрат за споживання електроенергії за вересень 2008 р. в сумі 951,00 грн. і за експлуатаційні витрати за серпень 2008 р. в сумі 97,54 грн. А тому Позивач просить суд врахувати дану описку та при винесення рішення врахувати, що до суми заборгованості 122587,48 грн. входить заборгованість по оплаті витрат за споживання електроенергії за вересень 2008 р. в сумі 951,00 грн. і за експлуатаційні витрати за серпень 2008 р. в сумі 97,54 грн.

Представник Відповідача у судових засіданнях підтримував викладені у відзиві обставини, та просив в позові відмовити.

Відповідачем 14.05.09р. подано клопотання, в якому зазначається, що у зв'язку з винятковими обставинами, а саме: враховуючи те, що 08.05.2009 року ТОВ КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА»отримало Ухвалу від 27.04.2009 року Господарського суду Миколаївської області, якою порушено провадження по аналогічній пов'язаній справі і розгляд справи призначено на 02.06.2009року, відповідач просить суд перенести зупинити провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. В судовому засіданні представником відповідача усно уточнено, що він просить саме «зупинити»провадження у справі, а не «перенести».

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Проте, як вбачається з тексту самої позовної заяви (копію позовної заяви поданої до Господарського суду Миколаївської області надано позивачем та залучено до матеріалів справи), Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення неустойки за неправомірне користування, орендованим раніше за Договором від 25.07.08р. приміщенням, за період з 01.02.09р. по 01.04.09р., а також з позовною вимогою повернути орендоване за договором приміщення.

Тобто Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про стягнення Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»неустойки за інший період, ніж той період, що є предметом розгляду по справі №2/54; а позовна вимога про повернення орендованого за Договором від 25.07.08р. приміщення також не стосується предмету спору по даній справі №2/54, оскільки як вбачається за наданої позивачем копії позовної заяви, вона виникла, на підставі твердження позивача про розірвання договору оренди з 01.02.09р., тоді як в межах справи №2/54 судом досліджується питання існування у Відповідача заборгованості по оренді приміщення за Договором від 25.07.08р. за період жовтень 2008 р. січень 2009р.

Суд дійшов висновку, що справа №2/54 не повязана зі справою за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»що розглядається в Господарському суді Миколаївської області.

Зважаючи на вищенаведене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»що розглядається в Господарському суді Миколаївської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива (Відповідач) уклали договір оренди нежилого приміщення.

Відповідно до умов Договору орендодавець (Позивач) зобов'язався передати орендарю (Відповідачу), а орендар прийняти у тимчасове, платне користування нежитлові приміщення перукарні, які знаходяться за адресою: вул. Червоних Майовщиків, буд. 17, м. Миколаїв (Приміщення). Передача Приміщення в оренду та повернення з оренди здійснюється сторонами на підставі акту прийому-передачі.

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що місячна оренда здійснюється в національній валюті України та складає на день підписання Договору 22 325,31грн., що еквівалентно 4 610 доларів США за курсом долару, встановленому НБУ на момент укладання Договору (1 долар США = 4,8428 грн.) без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць повинен бути еквівалентний 4 610,00 доларам США у національній валюті України згідно курсу НБУ, що діє на перше число місяця, за який сплачується місячна орендна плата.

Відповідно до п. 4.3. Договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця оренди, за офіційним курсом НБУ, який діє на перший день місяця.

Згідно із п. 4.5.1. Договору, орендар компенсує орендодавцю, на підставі виставленого рахунку з додаванням рахунків, які сплачені орендодавцем, не пізніше двох банківських днів з дня одержання рахунку, витрати на комунальні послуги, затрати, пов'язані з обслуговуванням орендованого майна, комунальні платежі за користування водою, каналізацією, опаленням, електроенергією, вивіз сміття та прибирання прилеглої території тощо, а також затрати на утримання охоронної та пожежної сигналізації з додаванням розрахунків, які сплачені орендодавцем.

На виконання умов п. 3.1. Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв нежитлове приміщення, що є предметом Договору, про що сторони підписали акт приймання-передачі приміщення від 25.07.2008 р.

Відповідач на виконання умов Договору перерахував на рахунок Позивача 72 043,10 грн. орендної плати за серпень та вересень 2008 р., в тому числі гарантійний платіж; 341,70 грн. компенсації витрат за споживання електроенергією у серпні 2008р.

Позивач зазначає, що Відповідач, у встановлені Договором строки, не сплатив Позивачу належну орендну плату за період жовтень 2008р. - січень 2009р. (включгно), експлуатаційні витрати за серпень 2008 р. та витрати за споживання електроенергії за вересень 2008р.

У відзиві на позов Відповідач зазначає, що в зв'язку з наростанням фінансової економічної кризи в Україні так і в цілому світі, фінансова, в тому числі і банківська система значно похитнулася і в деяких випадках дестабілізувалася, що почало призводити до не можливості, Банком виконувати вчасно договірні зобов'язання. В зв'язку з ситуацією, що склалася на фінансовому ринку України, до Банку почалися масові звернення контрагентів, щодо повернення коштів, вкладів тощо.

А тому, в зв'язку з фінансовим навантаженням та уникненням конфліктних ситуацій Відповідач 16.10.2008 року (лист № 1742) звернувся до Позивача про дострокове розірвання договору оренди за взаємною згодою.

На вищезазначену пропозицію Позивач відповів відмовою.

Отримавши відповідь про відмову, Відповідач намагався неодноразово узгодити зустріч з Позивачем щодо узгодження договору про розірвання договору оренди за згодою сторін, а також підписати акт прийому-передачі приміщення, оскільки починаючи з вересня місяця, Відповідач зазначає, що абсолютно не використовував орендоване приміщення.

Також Відповідач зазначає, що інфляційні та річні суми, нараховані Позивачем не відповідають дійсності, оскільки вони виникли не з вини Відповідача, а саме оскільки Відповідач неодноразово повідомляв позивача про припинення з ним договірних відносин у частині оренди приміщення, а також було надіслано акт прийому-передачі приміщення, яким на думку Відповідача, підтверджувався той факт, що банк не використовує орендоване приміщення і намагається його повернути Позивачу. Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що станом на час винесення рішення по даній справі в матеріалах справи відсутні докази того, що Договір оренди було змінено, розірвано, або визнано недійсним.

Також судом встановлено, що орендоване за Договором приміщення не було повернуто Позивачу у встановленому законом та Договором порядку, між сторонами відсутній зворотній Акт приймання-передачі орендованого за Договором приміщення або інший документ, що б засвідчував повернення орендованого за Договором приміщення Відповідачем Позивачу та прийняття Позивачем від Відповідача орендованого за Договором приміщення; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Зважаючи на вищенаведене, судом не приймаються заперечення відповідача, як нормативно та документально необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається за матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Також на виконання умов п. 4.5.1. Договору, Позивач виставив (направив на поштову адресу) Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 01.09.2008 р. на суму 951,00 грн. для оплати витрат на споживання електроенергією за вересень 2008 р., рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 01.09.2008 р. на суму 97,54 грн. для оплати експлуатаційних витрат за серпень 2008 р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем за вищенаведеними рахунками.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендній платі за період жовтень 2008р. січень 2009р. (включно) становить 116169,23 грн., та розрахунок заборгованості по оплаті витрат за споживання електроенергії за вересень 2008 р. в сумі 951,00 грн. і за експлуатаційних витрат за серпень 2008 р. в сумі 97,54 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості по орендній платі за період жовтень 2008р. січень 2009р. (включно) в сумі 116169,23 грн., заборгованості по оплаті витрат за споживання електроенергії за вересень 2008 р. в сумі 951,00 грн. і заборгованості за експлуатаційні витрати за серпень 2008 р. в сумі 97,54 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 4.8.1. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати та витрат на комунальні послуги, затрати на утримання орендованого майна, Орендар сплачує окремо від орендної плати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату виникнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, за кожен день прострочення. Сплата пені чи штрафу не звільняє Орендаря від виконання зобов'язання за Договором в повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок суми пені, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню з Відповідача за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати за період, наведений позивачем у розрахунку, становить 4030,65 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу втрат від інфляції та 3% річних за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, відповідно до якого суми втрат від інфляції та 3% річних, що підлягають стягненню з Відповідача за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати за період, наведений позивачем у розрахунку, становлять 835,22 грн. інфляційних та 503,84 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»(м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 21/38-А; код ЄДРПОУ 33299878) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 116169 (сто шістнадцять тисяч сто шістдесят девять) грн. 23 грн. основного боргу, 4030 (чотири тисячі тридцять) грн. 65 коп. пені, 835 (вісімсот тридцять пять) грн. 22 коп. втрат від інфляції, 503 (пятсот три) грн. 84 коп. 3% річних, 951 (девятсот пятдесят одна) грн. заборгованості по оплаті витрат за споживання електроенергії за вересень 2008 р., 97 (девяносто сім) грн. 54 коп. заборгованості по оплаті за експлуатаційні витрати за серпень 2008 р., 1225 (одна тисяча двісті двадцять пять) грн. 87 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 29.05.2009р.