Court ruling № 62021644, 15.09.2016, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

15 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., -розглянувши заяву Тернопільської міської ради (далі - Міськрада) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від

21 червня 2016 року у справі за позовом управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення надміру сплачених коштів,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року про закриття провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Міськрада подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права. На думку заявника, неоднаковість в правозастосуванні підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 червня

2016 року (справа № К/800/13442/16).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Зі змісту заяви, тексту оскарженого рішення та доданого до заяви іншого судового рішення висновується, що суд касаційної інстанції не інтерпретував названих у заяві норм процесуального закону, а відповідно до їх положень в кожному конкретно індивідуальному випадку з'ясовував обґрунтованість доводів касаційних скарг і необхідність відкриття касаційного провадження. Зокрема, в ситуації з оскарженим рішенням доводи касаційної скарги заявника цей суд визнав необґрунтованими і недостатніми для перевірки матеріалів справи, а у правовій ситуації, на яку робиться посилання, - навпаки достатньою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Посилання на постанови Верховного Суду України від 18 червня 2013 року,

7 липня 2015 року є неприйнятним, позаяк вони не містять висновків, як саме має застосуватися норма, що була неоднаково застосована.

Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.

Керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення надміру сплачених коштів для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді О.Ф. Волков

О.В. Кривенда