Court ruling № 61939713, 05.10.2016, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

5 жовтня 2016 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Гриців М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецький області. Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 травня 2016 року залишив без зміни постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року про відмову у задоволенні позовних вимог.

У заяві про перегляд ОСОБА_1 просив скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заява була подана без додержання вимог статей 239 та 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), без усунення яких подальший рух справи неможливий з огляду на таке.

За статтею 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 236 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень: 1) в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку; 2) Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 1711 цього Кодексу.

У статті 237 КАС передбачено мотиви, з огляду на які може бути ініційований перегляд судових рішень Верховним Судом України. Зокрема, після касаційного перегляду адміністративна справа переглядається тільки з підстави неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частина перша); неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів (пункт 2 частина перша); невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 5 частина перша).

Відповідно до статті 238 КАС заяви про перегляд судових рішень подаються в строки, передбачені цією нормою закону. Зокрема, заява про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

ОСОБА_1 своє звернення до суду подав у формі «касаційної скарги», тоді як до Верховного Суду України подається заява про перегляд судових рішень.

У зверненні не було наведено підстав та обґрунтування перегляду судових рішень, передбачених статтею 237 КАС, не додано матеріалів, які вказують на існування цих підстав, тому суддя-доповідач своєю ухвалою від 1 вересня 2016 року заяву позивача залишив без руху та надав строк до 30 вересня 2016 року для її усунення.

До цього часу позивач не усунув недоліки заяви.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 2392 КАС заява, подана без додержання вимог статей 239 і 2391 цього Кодексу, повертається заявнику.

Керуючись частиною четвертою статті 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року повернути ОСОБА_1.

Суддя

Верховного Суду України М.І. Гриців