Court ruling № 61821887, 04.10.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року м. Київ К/800/17186/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 810/3284/15 за позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 липня 2011 року позивачем на підставі рішення начальника Ірпінської ОДПІ від 26.07.2011 року №6 складено акт №6 про опис майна відповідача у податкову заставу, зокрема, залишків основних засобів, адміністративної будівлі, будівлі технічного обслуговування на загальну суму 708576,00 грн.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року у справі №810/5905/14 за позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» про стягнення податкового боргу у розмірі 1409910 грн. 75 копійок, позивач направив до обслуговуючого банка відповідача - ПАТ «АКБ «Київ» наступні інкасові доручення: №86, №88, №90-91 від 15.04.2015 року на суму 570153 грн. 30 коп.; 123722 грн. 80 коп.; 18579 грн. 33 коп.; 18579 грн. 33 коп. відповідно.

Вказані доручення банком виконані не були, оскільки на рахунках відповідача відсутні грошові кошти.

Згідно довідки про суми податкової заборгованості ПАТ «Меліоратор», станом на 21.07.2015 року за підприємством рахувалась податкова заборгованість у розмірі 3717321 грн. 32 коп.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення податковий орган звернувся за захистом до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова застава, згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2011 року Ірпінською ОДПІ складено акт №6 про опис майна відповідача у податкову заставу на загальну суму 708576 грн.

Про перебування активів відповідача у податковій заставі свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.07.2011 року №32355762.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року у справі №810/5905/14 за позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» про стягнення податкового боргу - стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне акціонерне товариство «Меліоратор», на користь Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області податковий борг у розмірі 1409910 грн. 75 коп.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

На виконання вказаного рішення суду податковим органом на розрахунковий рахунок виставлялися інкасові доручення (платіжні вимоги), які поверталися без виконання з підстав відсутності коштів на рахунках.

Згідно з п. 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем здійснені належним чином всі необхідні заходи, що передують зверненню податкового органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем з 17.03.2015 року по 24.12.2015 року сплачено суму боргу лише частково.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що оскільки у відповідача наявний непогашений податковий борг та вжиті позивачем заходи щодо погашення податкового боргу відповідача позитивних результатів не дали, позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 810/3284/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.