Court ruling № 61820531, 28.09.2016, Vinnytsia District Administrative Court

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

м. Вінниця

28 вересня 2016 р. Справа № 802/1102/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представників сторін:

позивача: Кондратенко Т.І.,Остапчук Г.Л., Куленко О.Я.

відповідача: Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду по справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

У судовому засіданні представники позивача просили поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду. В обґрунтування зазначеного, пояснили, що відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань повинно обчислюватися із моменту закінчення процедури судового оскарження. Тому даний строк потрібно обчислювати з дати набрання законної сили рішеннями адміністративного суду апеляційної інстанції, а саме: з дати ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року; дати ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року; дати ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року; дати ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року та дати ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року. Також, представником позивача зазначено, що ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" на адресу Козятинської ОДПІ надіслало клопотання від 23 листопада 2015 року про надання детальних актів звірки станом на 01 грудня 2015 року з розкриттям сум в розрізі періодів та поясненням розбіжностей по невідшкодованих сумах. Листом від 22 грудня 2015 року Козятинська ОДПІ надала відповідь у якій зазначила, що з податку на додану вартість рахується переплата. Таким чином, позивач вважає, що про порушення свого права він дізнався лише 28 грудня 2015 року.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти поновлення пропущеного строку звернення до суду та просив залишити адміністративний позов без розгляду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без розгляду враховуючи наступне.

Положення щодо строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення до адміністративного суду, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення таких строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Для з'ясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої позивач дізнався або мав би дізнатися про порушення свого права.

Як випливає із матеріалів справи позивач просить визнати протиправною бездіяльність Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, що полягає у неподанні органу, що здійснює казначейське обслуговування висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" за жовтень 2010 року у розмірі 134 482,00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 164 497,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 269 153,00 грн., за липень 2012 року в сумі 293 472,00 грн., за травень 2013 року в сумі 525 964,00 грн., січень 2010 року в сумі 222 966,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 74 593,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 28 241,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 235603,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 1995 789,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 652704,00 грн., за січень 2013 року в сумі 622 830,00 грн. та зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" з бюджету згідно поданих декларацій за жовтень 2010 року у розмірі 134 482,00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 164 497,00 грн., за грудень 2009 року у розмірі 269 153,00 грн., за липень 2012 року в сумі 293 472,00 грн., за травень 2013 року в сумі 525 964,00 грн., січень 2010 року в сумі 222 966,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 74 593,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 28 241,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 235603,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 1 995 789,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 652704,00 грн., за січень 2013 року в сумі 622 830,00 грн.

Тобто позивач звернувся до суду з пропуском строку, що визначений статтею 99 КАС України.

Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Разом з тим, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків. На практиці суди в кожній конкретній справі самостійно визначають поважність таких причин.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що право на відшкодування згідно декларацій та уточнюючих розрахунків за жовтень 2010 виникло після процедури судового оскарження, а саме постановлення ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 у справі №2а/0270/3561/11. Право на відшкодування згідно декларацій та уточнюючих розрахунків за жовтень 2009, липень 2012, грудень 2009 виникло після процедури судового оскарження, а саме проголошення рішення Вінницького апеляційного адміністративного від 25 березня 2014 року у справі №802/663/13-а. Право на відшкодування згідно декларацій та уточнюючих розрахунків травень 2013 виникло після процедури судового оскарження, а саме проголошення рішення Вінницького апеляційного адміністративного від 06 березня 2014 року у справі №802/4928/13-а. Право на відшкодування згідно декларацій та уточнюючих розрахунків за січень 2010, лютий 2010, квітень 2010 виникло після процедури судового оскарження, а саме проголошення рішення Вінницького апеляційного адміністративного від 11 серпня 2011 у справі №2а/0270/1950/11. Право на відшкодування згідно декларацій та уточнюючих розрахунків за жовтень 2012, листопад 2012, грудень 2012, січень 2013 виникло після процедури судового оскарження, а саме проголошення рішення Вінницького апеляційного адміністративного від 26 червня 2014 у справі №802/1676/13-а. Також, представником позивача зазначено, що ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" на адресу Козятинської ОДПІ надіслало клопотання від 23 листопада 2015 року про надання детальних актів звірки станом на 01 грудня 2015 року з розкриттям сум в розрізі періодів та поясненням розбіжностей по невідшкодованих сумах. Листом від 22 грудня 2015 року Козятинська ОДПІ надала відповідь у якій зазначила, що з податку на додану вартість рахується переплата. Таким чином, позивач вважає, що про порушення свого права він дізнався лише 28 грудня 2015 року.

Однак, суд критично відноситься до зазначених пояснень представника позивача та зазначає наступне.

Відповідно до п.п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному - значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргів платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Підпунктом 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, платник податку, який має право отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення сум бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям.

Пунктом 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Судом встановлено, що позивачем вчасно подано заяву про повернення сум грошового зобов'язання до податкового органу, однак ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" жодного разу починаючи з 2011 року не зверталося до Козятинської ОДПІ з листами про відшкодування сум грошового зобов'язання; не оскаржувало в судовому порядку бездіяльність податкового органу щодо невиконання заяв про повернення сум грошового зобов'язання, хоча зазначене право у позивача виникло після закінчення процедури судового оскарження 15 березня 2012 року; 25 березня 2014 року; 06 березня 2014 року; 11 серпня 2011 року 26 червня 2014 року та закінчення п'яти робочих днів з дня подання заяви, а звернулося до суду лише у липні 2016 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

Тому, керуючись положеннями статті 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає залишенню без розгляду. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мультян Марина Бондівна