Decision № 6171107, 24.07.2009, Horodnia District Court of Chernihiv Oblast

справа № 2-233/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2009 року місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,

при секретарі Швачко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 27.03.2009 року звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення з останнього моральної та матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.

В позовній заяві позивач зазначив, що 08.06.2005 року він проходив по вул. Піонерській, де став свідком відкритого пограбування. Пограбування здійснював ОСОБА_3 шляхом зірвання ланцюжка з шиї громадянки ОСОБА_5. Він вирішив припинити дане пограбування, намагався відібрати ланцюжок у ОСОБА_3, але той вхопив його за руку та почав викручувати пальці. Відповідач відпустив руку лише тоді, коли підійшли прохожі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та почали на нього кричати. Після того, як відповідач відпустив його руку, він відразу звернувся за допомогою до Городнянського ЦРЛ, так як сильно набрякла і боліла рука. За порадою лікаря, який наклав йому гіпс на кисть руки, він придбав ліки, став лікуватися вдома, так як лікуватися в лікарні відмовився.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 394 від 26.02.2009 року у нього маються тілесні ушкодження у вигляді : надриву зв’язок променево-зап’ясткового суглобу, синця та забиття м’яких тканин правої кисті, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, могли утворитися 08.06.2005 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Ним на лікування тілесних ушкоджень, нанесених відповідачем, витрачено близько 500 грн., що підтверджується копією чеків на ліки.

З цього приводу позивач звертався до Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, де працівником міліції ОСОБА_8 було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Вказані дії відповідача ОСОБА_3 принизили його честь та гідність, як громадянина, призвели до моральних страждань і фізичного виснаження на протязі тривалого часу, він вимушений продовжувати лікування, витрачати кошти на придбання ліків для покращення роботи кисті руки, яка практично перестала працювати, що є обтяжливим для відповідача фактором, тобто діями відповідача завдано йому моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.. На його звернення про добровільне відшкодування завданих матеріальних та моральних збитків, що виразилися у нанесенні йому тілесних ушкоджень, відповідач відмовляється.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 500 грн. за заподіяну йому матеріальну шкоду та 5000 грн. моральної шкоди, а всього 5500 грн..

Ухвалою судді від 03 квітня 2009 року відкрито провадження в зазначеній справі.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача заподіяну йому, внаслідок ушкодження здоров’я, матеріальну шкоду в розмірі 500 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.. Вказав, що 08 червня 2005 року, близько 10 години ранку, він йшов по вул. Піонерська в м. Городня з метою оглянути будинок, який продавався згідно оголошення в газеті. Попереду нього, десь метрів за 5-6, йшла жінка, як він потім дізнався це була ОСОБА_5. ОСОБА_3 йшов по вул. Піонерській їй назустріч та коли порівнявся зі ОСОБА_5, нічого не говорячи та пояснюючи, схопив лівою рукою її за груди і зірвав золотий ланцюжок з хрестиком, розірвавши при цьому їй плаття на грудях. Також правою рукою ОСОБА_3 вдарив її кулаком по голові від чого ОСОБА_5 впала. Ланцюжок з хрестиком залишився у ОСОБА_3 в руці. Він підійшов до ОСОБА_3 та став дорікати останньому навіщо він вдарив жінку та отримав у відповідь, що ОСОБА_9 знає за що він її вдарив. Він хотів вихопити ланцюжок з руки ОСОБА_3 та віддати її ОСОБА_5. Коли ж правою рукою він потягнувся до ланцюжка, що знаходився в руці ОСОБА_3, останній перехопив своєю правою рукою його праву руку і почав викручувати пальці. Він почав кричати, щоб той пустив руку, оскільки переламає йому пальці, однак ОСОБА_3 викрутив йому 3 пальці на правій руці. Йому було боляче, але ОСОБА_3 не відпускав руку та відпустив її лише тоді, коли до них наблизились ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та почали сварити відповідача, щоб той відпустив його руку. ОСОБА_3 відпустив його руку, але пальці йому вже викрутив, а на одному з пальців навіть зірвав шкіру. ОСОБА_5 в цей час встала та почала плакати і просити, щоб ОСОБА_3 повернув їй ланцюжок з хрестиком, але отримав у відповідь відмову ОСОБА_3. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запропонували йому та ОСОБА_5 звернутись з приводу протиправний дій ОСОБА_3 до міліції, але останній сказав, що вони можуть заявляти куди завгодно, але йому нічого не буде, так як в нього довідка. Відразу ж після інциденту він звернувся до лікарні, де йому зробили знімок, вставили на місце пальці та наклали гіпс з яким він ходив 1, 5 місяці. Після зняття гіпсу пальці в нього не згинались, а тому в лікарні йому робили масаж, а також він сам вдома робив собі масаж руки. З моменту інциденту минуло вже 3, 5 роки, але він так і не може взяти ніж, сокиру, а може тримати лише палицю на яку спирається при ходьбі. За цей час він неодноразово звертався до лікарів та лікував руку, але це не допомогло та він не може зажати рукою предмети і якщо ложку ще тримає, то чашку вже ні. Відповідач до нього так і не прийшов та не вибачився, допомоги на лікування не надав. Розмір заявленої до відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовує вартістю ліків придбаних для лікування руки та підтверджуючими цей факт фіскальними чеками. Так, 09.06.2005 року ліки він купував за вказівкою лікаря. В січня – березні 2009 року руку йому перев’язували. Раніше до правоохоронних органів він не звертався, оскільки ОСОБА_3 сказав, що в нього є довідка, а тому він вважав, що у останнього якісь проблеми з головою. Першу заяву щодо притягнення ОСОБА_3 до відповідальності він подав в міліцію в вересні 2007 року, але останнього до відповідальності так і не притягли. Другу заяву він написав вже в цьому році. Розмір заподіяної йому моральної шкоди обґрунтовує тим, що через неправомірні дії відповідача по відношенню до нього його рука до цього часу недієздатна.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі позовні вимоги позивача та просив суд їх задовольнити. Вказав, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними. Зазначив, що факт наявності або відсутності вказаної події вже досліджувався судом апеляційної інстанції і в своєму рішенні суд підтвердив, що вказана подія мала місце і відповідача визнано винним і з нього стягнуто збитки заподіяні ОСОБА_5. Зауважив що позивач звертався в лікарню з травмою, проходив обстеження та в послідуючому вирішив звернутись до суду з відповідним позовом. При надходженні людини з травмою правоохоронні органи повинні провести перевірку за цим фактом, однак питанням щодо причин не проведення перевірки слід задати лікарю, який не повідомив про цей факт міліцію. Факт отримання ОСОБА_1 травми руки підтверджується відповідними медичними документами, висновком судово-медичного дослідження. З заявою щодо проведення перевірки за фактом спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень позивач звертався до правоохоронних органів в 2007 році, але заяву позивача не зареєстрували, з яких причин це не було зроблено йому не відомо. Конкретна дата інциденту, а саме 08.06.2005 року, прив’язана до звернення позивача з отриманими тілесними ушкодженнями в лікарню, оскільки ОСОБА_1 після спричинення йому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень відразу ж того дня звернуся в лікарню. Щодо свідків сторони відповідача, зауважив, що вони не були безпосередніми свідками інциденту, який стався між сторонами.

Відповідач ОСОБА_3 пред’явлений позивачем позов не визнав в повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Вказав, що таких подій не було і він їх учасником стати не міг, оскільки був на роботі в с. Кузничі Городнянського району. В червні 2005 року він працював в Городнянському лісгоспі пасічником. Пасіка Городнянського лісгоспу та його пасіка знаходились в с. Кузничі. В період з 10.05.2005 року і десь до 15-20 липня 2005 року він постійно знаходився на пасіці. Виїздити в робочі дні до м. Городні він не міг, оскільки знаходився на робочому місці, а робота на пасіці це щоденна робота без вихідних. Не заперечує, що в цей період він на своєму автомобілі приїздив до м. Городні для закупівлі продуктів та в і інших справах. В 2005 році в його сім’ї було два автомобілі і пішки він не ходив. 08.06.2005 року він був на пасіці і в м. Городня його не було. В період з 01 по 10 червня 2005 року йому надходили бджоломатки, яких він закуповував раніше, а тому в цей час займався підготовкою бджіл. Зазначає, що події на Піонерській надумані, це наклеп, ОСОБА_1 все це видумав разом з ОСОБА_5, оскільки вони з 2002 року разом співмешкають. Вважає, що це помста ОСОБА_5, оскільки остання в 1960 роках працювала з його батьком та за крадіжку в особливо великих розмірах була засуджена до 10 років позбавлення волі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 пред’явлений позивачем позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні. Зазначила, що ознайомившись з матеріалами справи вона зробила висновок, що події не було. На рішення апеляційного суду Чернігівської області за яким ОСОБА_3 визнано винним в спричиненні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень та стягнуто з відповідача на користь останньої заподіяні збитки, відповідачем подано касаційну скаргу. Факт того, що події, на яку посилається ОСОБА_1, не було підтверджується тим, що останній та ОСОБА_5 раніше в своїх свідченнях називали різні дні тижня, коли сталась подія, але жоден з них не називав дати інциденту. Крім того, є довідка Городнянського лісгоспу про те, що ОСОБА_3 того дня був на роботі та перебував на пасіці. Є свідки, які підтверджують, що травму руки позивач отримав в побуті. Чеки на придбання гомеопатичних ліків не мають відношення до отриманої позивачем травми руки. 08.06.2005 року ОСОБА_3 в м. Городня не було та це підтверджується свідченнями свідків, журналом бджіл. Свідок ОСОБА_10 підтвердила, що 08.06.2005 року до неї приходив позивач. Свідок ОСОБА_11 підтвердила те, що позивач лазив через паркан. Свідок сторони позивача ОСОБА_7 при відтворенні цієї події не змогла показати на місце, де стався інцидент. Крім того, основної причиною відмови позивачу в задоволенні позову являється той факт, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення шкоди, оскільки з моменту інциденту пройшло понад 3 роки.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також пояснення відповідача та його представника, заслухавши покази свідків, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статті 1166 та 1167 ЦК України загальною підставою відповідальності особи за завдану нею майнову та моральну шкоду визначають наявність її вини.

З дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу № 168 по заяві ОСОБА_1 від 13.02.2009 року щодо проведення перевірки по факту спричинення йому в червні 2005 року тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_3, який під час відкритої крадіжки майна у ОСОБА_5 викрутив йому три пальці правої руки при спробі захистити її від ОСОБА_3, встановлено, що ДІМ Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області лейтенант міліції ОСОБА_8, розглянувши відповідні матеріали перевірки за вказаною заявою, виніс постанову від 26.02.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи по ст. 125 КК України відносно ОСОБА_3 та заявнику рекомендовано звернутись до суду у приватному порядку.

Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.02.2009 року встановлено, що вона винесена ДІМ Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_8 за результатами розгляду матеріалів перевірки за зверненням ОСОБА_1 щодо спричинення йому в червні 2005 року тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_3 під час відкритої крадіжки майна у ОСОБА_5 та спробі захистити її від ОСОБА_3. З постанови виходить, що в ході перевірки даного повідомлення було встановлено, що факт спричинення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження та зазначено, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України, однак справи даної категорії розглядаються судом, виключно по скарзі потерпілого. В порушенні кримінальної справи по ст. 125 КК України відносно ОСОБА_3 відмовлено та рекомендовано заявнику звернутися до суду у приватному порядку ( а.с. 6 ).

Відповідно до акту № 394 від 26.02.2009 року судово-медичного дослідження ( обстеження ) ОСОБА_1, яке проведено судово-медичним експертом – лікарем ОСОБА_12, встановлено, що остання за результатами судово-медичного дослідження ОСОБА_1 прийшла до висновку, що у останнього маються тілесні ушкодження у вигляді : надриву зв’язок правого променево-зап’ясткового суглобу, синця та забиття м’яких тканин правої кисті, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, могли утворитися 08.06.2005 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Не виключена експертом можливість, що вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, викладених в описовій частині даного направлення, тобто 08.06.2005 року коли ОСОБА_3 однією рукою взяв за кисть правої руки ОСОБА_1 та іншою рукою взяв за пальці останнього та вивернув їх в сторону, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження ( а.с. 94-95 ).

З медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 встановлено, що останній 08.06.2005 року звернувся до медичного закладу з приводу травми в побуті, нанесеної відомою особою, про що мається в медичній картці відповідний запис. Зазначено, що ОСОБА_1 мав скарги на біль, набряк, порушення функцій правої кисті. Обстежено : права кисть і правий променево-зап’ястковий суглоб набряклі, має місце синець, при пальпації біль, функція розгинання і ротації різко болісна. Діагноз : надрив зв’язок правого променево-зап’ясткового суглобу. Рекомендована іммобілізація, призначено лікування, контрольний огляд через 2 тижні. Дані щодо результатів контрольного огляду ОСОБА_1 в медичній картці відсутні. 13.02.2009 року, згідно записів хірурга в медичній картці, ОСОБА_1, звертався до медичного закладу і скаргами на біль в правому променево-зап’ястковому суглобі, травма декілька днів назад під час бійки з відомою людиною, обстежено : набряк , біль при пальпації правого – променево зап’ясткового суглобу, діагноз – артрозоартрит пост травматичний правого променево-зап’ясткового суглобу, призначено лікування. 20.02.2009 року – стан не покращився, біль в суглобі тримається, від стаціонування категорично відмовився, рекомендовано продовжити лікування в амбулаторних умовах. 16.03.2009 року оглянутий, набряку немає, дана довідка за місцем вимоги. Інші записи стосовно звернення ОСОБА_1 в період з січня по березень 2009 року з приводу травми правої кисті руки в медичній картці відсутні ( а.с. 86-93 ).

Довідкою Городнянської ЦРЛ за вих. № 86 підтверджується той факт, що ОСОБА_1 08.06.2005 року звернувся до хірурга, де встановлений діагноз : надрив зв’язок правого променево-зап’ясткового суглобу та призначено лікування ( а.с. 11 ).

З довідки Городнянської ЦРЛ за вих. № 87 встановлено, що ОСОБА_1 13.02.2009 року звертався до лікувального закладу та йому встановлений діагноз : посттравматичний артрозо-артрит правого променево-зап’ясткового суглобу та йому призначено лікування ( а.с. 11 ).

Факт звернення 08.06.2005 року ОСОБА_1 до лікаря – хірурга поліклінічного відділення з приводу травми в побуті, яка була нанесена відомою йому особою – надриву зв’язок правого променево-зап’ясткового суглобу, та послідуючі неодноразові звернення до лікаря –хірурга з приводу після травматичного артрозо-артриту правого променево-зап’ясткового суглобу ( останній раз 13.02.2009 року ) підтверджуються довідкою Городнянської ЦРЛ за вих. 02-19/303 від 12.03.2009 року ( а.с. 8 ).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 30.04.2009 року по 15.04.2009 року перебував на лікуванні в КЛПЗ „Чернігівський обласний госпіталь для інвалідів та ветеранів ВВ війни”, діагноз : окрім іншого, посттравматичний артоз м/фалангових суглобів правої китиці( а.с. 31 ).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала, що в червні 2005 року, точного числа не пам’ятає, вона йшла по вул. Піонерській у своїх справах. Близько 10 години, проходячи повз буд. № 14 по вул. Піонерській, вона побачила, що назустріч їй йшов ОСОБА_3. Не говорячи ні слова, останній схопив лівою рукою її за плаття, яке розірвав, і зірвав з її шиї ланцюжок. Правою рукою ОСОБА_3 вдарив її кулаком по лівій щоці і вона впала. Коли піднялась, плакала і просила ОСОБА_3 повернути назад їй ланцюжок, однак той відмовив. Поки вона піднімалась і просила повернути ланцюжок, підійшов ОСОБА_1, який йшов позаду неї та почав сваритись з ОСОБА_3. Побачивши в лівій руці ОСОБА_3 її ланцюжок, ОСОБА_1 хотів його відібрати, але ОСОБА_3 правою рукою схопив його за руку та почав викручувати і ламати пальці. ОСОБА_1 кричав, щоб той відпустив. На його крик підійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які також почали кричати на ОСОБА_3 і лише тоді той відпустив руку ОСОБА_1. Після цього ОСОБА_1 пішов у лікарню, так як в нього була синя рука, ОСОБА_3 поклав ланцюжок з хрестиком та шматок її плаття в кишеню і пішов, а вона пішла додому. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пропонували звернутись їй до міліції, згодившись бути свідками. Вона в міліцію звернулась, але заяви не писала. Коли ж ОСОБА_3 знову її побив 31.08.2007 року вона звернулась до міліції вже з відповідною заявою.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показала, що в червні 2005 року, близько 10 години ранку, вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 йшла по вулиці Піонерській в напрямку інтернату у власних справах. Попереду них по вулиці йшла ОСОБА_5, яку вона знала раніше, так як здавала їй гриби. За нею йшов чоловік, як вона потім дізналась це був ОСОБА_1, а за ним йшла вона з ОСОБА_6. Назустріч їм по вулиці йшов чоловік на прізвище ОСОБА_3, якого вона знала наглядно по базару, а тому і запам’ятала. Порівнявшись зі ОСОБА_5, ОСОБА_3 лівою рукою схопив її за груди, а правою вдарив в область голови і вона впала. Після чого ОСОБА_5 заплакала і стала кричати щоб ОСОБА_3 повернув їй ланцюжок. Ланцюжок звисав з руки у ОСОБА_3, а у ОСОБА_5 було порвано спереду плаття. ОСОБА_1 хотів допомогти ОСОБА_5 та спробував схопити ОСОБА_3 за руку в якій той тримав ланцюжок. ОСОБА_3 вільною правою рукою перехопив його руку і добре крутонув її від чого ОСОБА_1 сильно закричав. Вони підійшли ближче і запропонували ОСОБА_5 та ОСОБА_1 бути свідками і потім пішли далі по своїх справах. В послідуючому вона дізналась, що через цей інцидент у ОСОБА_1 ушкоджено руку.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показав, що на початку червня 2005 року він разом зі співмешканкою ОСОБА_7 по вул. Піонерській йшов в сторону інтернату з приводу роботи. Перед ними йшла ОСОБА_5, а за нею чоловік, як він потім дізнався це був ОСОБА_1. Назустріч ОСОБА_5 по вулиці йшов ОСОБА_3, якого він знав наглядно. Коли останній порівнявся зі ОСОБА_5, то раптом схопив її лівою рукою за груди, а правою вдарив в обличчя. ОСОБА_5 кричала щоб той віддав їй ланцюжок. ОСОБА_1 спробував заступитись за ОСОБА_5 та намагався вирвати ланцюжок з рук ОСОБА_3, але останній схопив своєю правою рукою його руку в замок та почав заламувати і викручувати йому пальці. Він це добре бачив, оскільки знаходився від них десь в 10 метрах, коли це все сталось. ОСОБА_1 кричав, щоб той не ламав йому пальці. Потім ОСОБА_3 сунув руку з обривком плаття та ланцюжком в кишеню і пішов. Вони підійшли до ОСОБА_5 і запропонували їй звернутись в міліцію, але вона відмовилась.

Разом з тим, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що в 2005 році вона вирішили продати будинок. 08.06.2005 року до неї прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з метою подивитись будинок. Пам’ятає цей день, оскільки 08.06.2005 року вона від’їжджала до м. Москви на весілля доньки, яка виходила заміж 11.06.2005 року, але не розписувалась. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 приходили до неї десь на початку 11 години ранку. Вона поводила їх по господарству і вони пішли. Одяг у ОСОБА_5 порваний не був, а ОСОБА_1 ходив нормально і тілесних ушкоджень у нього не було. Про продаж будинку вона давала оголошення в газеті „Новини Городнянщини” тричі на протязі 3-х місяців, починаючи з 2005 року. Також зазначила, що 07.06.2005 року вона приходила до ОСОБА_3 з проханням, щоб останній відвіз її в Чернігів до потягу. Однак його дружина сказала, що ОСОБА_3 немає вдома і в найближчий час не буде, так як він знаходиться на пасіці. До потягу її відвозив син ОСОБА_3 на автомобілі „Москвич” зеленого кольору.

З дослідженої в судовому засіданні копії газети «Новини Городнянщини» № 14-16 ( 10148-10150 ) від 14.02.2004 року встановлено, що оголошення про продаж будинку ОСОБА_10 давала в засобах масової інформації не в 2005 році, а в лютому 2004 року ( а.с. 62-63, 69 ).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 показала, що пасіка стояла в 2004-2005 роках в дворі будинку її батька, що знаходиться в хуторі ОСОБА_14 с. Кузничі Городнянського району. В 2005 році на початку квітня вона приїхала в с. Кузничі і проживала разом з сім’єю в будинку свого батька. Також на пасіці проживав ОСОБА_3, який ночував в домі та доглядав разом свою пасіку і пасіку Городнянського лісгоспу, всього близько 100 вуликів. Пасіка знаходилась там в період з травня до початку вересня 2005 року. ОСОБА_3 практично весь час знаходився на пасіці, оскільки було багато вуликів і їх треба було доглядати. Однак підтвердила, що ОСОБА_3 іноді виїжджав до м. Городні, але коли саме вона сказати не може. Чи був останній на пасіці 08.06.2005 року сказати не може.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14, який доводиться двоюрідним братом дружині ОСОБА_3, показав, що у ОСОБА_3 в період 2000-2005 років стояла пасіка на хуторі ОСОБА_14 поряд з його будинком. Останній знаходився на пасіці з середини травня і по серпень місяць включно. В 2005 році ОСОБА_3 також постійно був на пасіці. Зауважив, що він щоранку вставав о 7 годині і їхав на роботу, а чи їздив ОСОБА_3 з пасіки в м. Городню йому не відомо. Він приїздив на обід з 12 до 13 години і ОСОБА_3 теж був на пасіці. В останнього постійно на пасіці був автомобіль „Москвич” і той їздив в м. Городню на автомобілі. Щодо 08.06.2005 року та чи їздив в цей день в м. Городню ОСОБА_3 йому нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 показав, що приблизно 05.06.2005 року до нього додому прийшов ОСОБА_3 і попросив з’їздити з ним на пасіку та допомогти з бджолами. 08.06.2005 року він виїхав на своєму автомобілі на пасіку та приїхав туди десь близько 11-12 години. ОСОБА_3 також цього дня виїжджав з м. Городні на пасіку на своєму автомобілі. О котрій годині з м. Городні виїхав ОСОБА_3 він сказати не може, але коли він приїхав на пасіку ОСОБА_3 вже був там. 08.06.2005 року вони з ОСОБА_3 цілий день знаходились на пасіці і займались пересадкою бджіл. ОСОБА_3 08.06.2009 року цілий день був на пасіці і нікуди не відлучався. Зауважив, що пасіка знаходилась в лісі поряд з х. ОСОБА_14. Повернувся він в м. Городню 09.06.2005 року. а ОСОБА_3 залишився на пасіці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показала, що в червні 2005 року вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, що в м. Городня. В будинку № 57 по вул. Кірова в м. Городня раніше проживав ОСОБА_1 разом зі своєю невісткою. Будинок був розділений на дві половини і кожен з них проживав в окремій половині будинку. При від’їзді до Італія невістка забила хвіртку для входу в двір будинку. Одного разу вона була свідком того, як ОСОБА_1, прийшовши до будинку, підставив колодку і перелазив через паркан висотою більше 1 метра. Перелазячи через паркан, ОСОБА_1 впав в полісаднику та підвівшись взявся за праву руку і почав кричати. Вона запропонувала викликати швидку допомогу, але ОСОБА_5, з якою прийшов ОСОБА_1, сказала їй йти і вона пішла. Чи пошкодив тоді ОСОБА_1 собі руку чи ні вона не знає.

Свідок ОСОБА_17, будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що на початку червня 2005 року, конкретної дати не пам’ятає, він сидів біля свого будинку і курив. Близько 9 на початку 10 години ранку побачив на вулиці ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які підійшли до нього та спитали де проживає ОСОБА_10. Він бачив як вони підходили до її двору, але як вони заходили в двір до ОСОБА_10 він не бачив. Руки на той момент у ОСОБА_1 були нормальні.

Допитана в судовому засіданні в якості експерта судово-медичний експерт – лікар Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_12 показала, що 26.02.2009 року нею проводилося судово-медичне дослідження ОСОБА_1. В ході дослідження вона використовувала дані медичної картки амбулаторного хворого Городнянської ЦРЛ ОСОБА_1. З медичної картки було встановлено, що ОСОБА_1 08.06.2005 року звертався за медичною допомогою з приводу отриманої ним 08.06.2005 року травми. За результатами судово-медичного дослідження вона прийшла до висновку, що у ОСОБА_1 маються тілесні ушкодження у вигляді : надриву зв’язок правого променево-зап’ясткового суглобу, синця та забиття м’яких тканин правої кисті, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, могли утворитися 08.06.2005 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Роз’яснила, що під визначенням «дія тупих, твердих предметів» нею малась на увазі дія на руку особи іншою рукою, ногою шляхом нанесення удару, викручування. Саме заподіяння тілесних ушкоджень особі рукою чи ногою і кваліфікується як дія тупих, твердих предметів. Виходячи з характеру отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а саме надриву зв’язок правого променево-зап’ясткового суглобу, вважає, що більш ймовірним було їх заподіяння особі саме при викручуванні руки, а не при ударі рукою. Звернення ОСОБА_1 до медичного закладу в лютому 2009 року напряму вже не пов’язане з отриманою ним 08.06.2005 року травмою, а пов’язане з загостренням хронічних хвороб ОСОБА_1 спровокованих травмою.

З рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14.01.2009 року встановлено, що суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Городнянського районного суду від 03.12.2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до кулаги ОСОБА_18 про відшкодування шкоди, встановив, що у червні 2005 року на вул. Піонерській в м. Городні кулага Г.І. заволодів золотим ланцюжком і золотою підвіскою у вигляді хрестика, що належали ОСОБА_5, зірвавши ці вироби з її шиї. Даний факт було підтверджено поясненнями позивача, показаннями допитаних судом І інстанції свідків ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_19 і ОСОБА_7, копіями товарних ярликів, оригінали яких оглянуто судом, і ждані докази суд визнав належними й допустимими на підтвердження заявлених по справі позовних вимог.

В частині 3 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт інциденту, який стався в червні 2005 року по вул. Піонерській в м. Городня за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_3, під час якого останній заволодів її майном ( золотим ланцюжком та золотою підвіскою ), зірвавши ці вироби з шиї ОСОБА_5, встановлений судовим рішенням у іншій цивільній справі, що набрало законної сили і не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Проаналізувавши докази, надані позивачем в підтвердження заявлених ним позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт спричинення 08.06.2005 року ОСОБА_1 тілесних ушкоджень з вини ОСОБА_3 під час інциденту, який стався між ним та ОСОБА_5 на вул. Піонерській, та участь в якому приймав ОСОБА_1, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Даний факт підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1, наданими ним в судовому засіданні, що узгоджуються з показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які були безпосередніми свідками інциденту та надали змістовні та послідовні покази щодо обставин спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1, відмовним матеріалом та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, якими підтверджується, що за результатами перевірки заяви ОСОБА_1 було встановлено наявність в діях ОСОБА_3 ознак складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України, медичними документами, актом судово-медичного дослідження ОСОБА_1, показами допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_12.

Заперечення сторони відповідача по суті заявлених позивачем позовних вимог ґрунтуються на показах свідків, які не були безпосередніми свідками інциденту, що стався між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Їх покази не спростовують факт участі 08.06.2005 року ОСОБА_3 в інциденті, що стався між ним та ОСОБА_1. Крім того, покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_15 взагалі є суперечливими, оскільки ОСОБА_10 в судовому засіданні стверджувала, що 07.06.2005 року ОСОБА_3 вдома не була і його дружина сказала, що той знаходиться на пасіці і найближчим часом його не буде. Натомість ОСОБА_15 стверджував, що ОСОБА_3 08.06.2005 року вранці виїжджав на своєму автомобілі з м. Городні на пасіку, яка знаходилась в лісі поряд з х. ОСОБА_14, в той час як інші свідки стверджували, що пасіка знаходилась в двору будинку батька ОСОБА_13 в самому х. ОСОБА_14. Це в свою чергу ставить під сумнів об’єктивність їх свідчень. Документи надані відповідачем в підтвердження фактів закупки ним бджоломаток, журнал його особистих записів також не можуть бути доказом того, що відповідач не міг приймати участь в інциденті який стався між ним та ОСОБА_1 та спростовувати його вину у заподіянні останньому тілесних ушкоджень. Не є належним доказом також і надана стороною відповідача постанова органу дізнання від 20.05.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом викладеним в скарзі ОСОБА_5 про неправомірні дії щодо неї зі сторони ОСОБА_3 в зв’язку з відсутністю події злочину, оскільки не надано доказів того, що дана постанова не оскаржувалась ОСОБА_5, не скасована органами прокуратури та є чинною.

Посилання сторони відповідача на той факт, що позивачем пропущений строк звернення до суду за стягненням шкоди, оскільки з моменту інциденту між сторонами пройшло більше 3 років, а тому сплили строки позовної давності, є безпідставним, так як статтею 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заподіяної матеріальної шкоди позивач ОСОБА_1 надав суду фіскальні чеки на придбання ним ліків 09.06.2005 року, 08.01.2009 року, 13.02.2009 року, 14.02.2009 року, 15.02.2009 року, 23.03.2009 року на загальну суму 498, 73 грн.. Однак позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що придбані ним в період з 08.01.2009 року по 23.03.2009 року ліки призначались для лікування від отриманих 08.06.2005 року ним тілесних ушкоджень з вини ОСОБА_3. Таким чином, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача, заподіяна останньому матеріальна шкода в розмірі 157, 44 грн., що складається з понесених позивачем витрат на придбання ліків 09.06.2005 року.

Вирішуючи питання в частині відшкодування ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд враховує : обґрунтування позивачем своїх вимог про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань спричинених йому, тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, особу потерпілого та стан його здоров’я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, обставини справи, матеріальний стан позивача, особу відповідач ата його матеріальний стан, вимоги розумності та справедливості. На підставі ст. ст. 23, 1167, 1168, 1195 ЦК України суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню і вважає достатнім і справедливим визначити розмір компенсації моральної шкоди завданої ОСОБА_1 з боку ОСОБА_3 в сумі 300 грн., оскільки цей розмір моральної шкоди відповідає ступеню моральних страждань завданих ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 268, 1166, 1167, 1168, 1195 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60-61, 64, 88, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану останньому матеріальну шкоду в розмірі 157 грн. 44 коп. та моральну шкоду в розмірі 300 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 4 грн. 40 коп. судового збору на користь держави, а також 0 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи для зарахування на рахунок № 31212259700101 держбюджету Городнянського району, код одержувача 21406290, ГУ ДКУ в Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя : О.Д.Березовський