ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
27 вересня 2016 року м. Київ К/800/25386/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі №813/1917/15 (876/7132/15) за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Під час перевірки касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області було встановлено її невідповідність вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
За приписами ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року (редакція діє з 01.09.2015 року), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, ставка судового збору встановлена у такому розмірі: 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.
Разом з тим, скаржником до касаційної скарги додано копію довіреності Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на ім'я представника ОСОБА_1, яка підписана в.о. начальника ОСОБА_2, проте не надано наказ на його призначення в.о. начальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником оскаржується рішення суду апеляційної інстанції від 22 вересня 2015 року, а касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України лише 21 вересня 2016 року.
Отже, відповідач пропустив строк касаційного оскарження та не звернувся із заявою про його поновлення та не надав докази поважності пропуску цього строку, конверт та супровідний лист про направлення копії рішення суду апеляційної інстанції для обрахування процесуального строку звернення із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до вимог ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються правила ст. 108 цього кодексу, а саме, постановляється ухвала про залишення скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Таким чином, скаржнику необхідно надати суду клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з обґрунтування поважності причин пропуску цього строку, конверт та супровідний лист про направлення рішення суду апеляційної інстанції, документ про сплату судового збору у розмірі та в порядку, встановленому законом та наказ на призначення в.о. начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області базаринка Б.І.
Керуючись ст.ст. 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі №813/1917/15 (876/7132/15) за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали.
Суддя Вищого адміністративного
суду України Н.Є. Маринчак
The court decision No. 61688487, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 27.09.2016. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 813/1917/15. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: