№ 61419835, 20.09.2016, Chernihiv Regional Court of Appeal

Справа № 742/104/16-п Головуючий у 1 інстанції Ільченко О. І. Провадження № 33/795/204/2016 Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Козака В.І.,

особи, притягнутої до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 18 лютого 2016 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 275 грн. 60 коп.

Як встановив суд, 06 січня 2016 року о 10 год. 05 хв. на 9 км. автодороги Прилуки -Дубовий Гай Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, зволоження очей, тремтіння рук). Від проходження у встановленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився у присутності понятих, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив поновити строк на апеляційне оскарження, та заперечуючи факт порушення ним п. 2.5 ПДР України, просив скасувати постанову місцевого суду та прийняти нову про закриття провадження по справі в зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Заперечуючи факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння, вказав, на свідка ОСОБА_3, який був пасажиром його автомобіля, та може підтвердити, що він був тверезий. Звертав увагу на те, що судом першої інстанції належним чином не повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, в зв'язку з чим було порушено його право на захист. Крім того, вказує, що в матеріалах справи відсутній протокол судового засідання від 18 лютого 2016 року.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та заявленого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на її апеляційне оскарження, дійшов висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а в задоволенні поданих апеляційних вимог - необхідно відмовити виходячи з наступного.

Не зважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1, вона підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, який є документом що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій особою правопорушником, і є одним з джерел доказів, відповідно до якого ОСОБА_1 06 січня 2016 року о 10 год. 05 хв. на 9 км. автодороги Прилуки -Дубовий Гай Чернігівської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, зволоження очей, тремтіння рук). Від проходження у встановленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився у присутності понятих, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Підтвердженням факту відмови від проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння є письмові пояснення свідка ОСОБА_4, відповідно до яких ОСОБА_1 в присутності понятих відмовився їхати до лікарні на встановлення факту алкогольного сп'яніння, поводив себе збуджено, від підписання протоколу відмовився (а.с. 3).

З пояснень свідка ОСОБА_5 , які він підтвердив під час розгляду справи в суді першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, поводив себе збуджено, посвідчення водія показав через скло автомобіля, не виходячи з нього, від дачі письмових пояснень, підпису протоколу та отримання його копії відмовився (а.с. 4).

Свідок ОСОБА_6, поліцейський Прилуцього відділу поліції, під час розгляду справи в суді першої інстанції показав, він що зупинив ОСОБА_1, який рухався поза межами населеного пункту без освітлення. В ході розмови водій почав сперечатися, не передав посвідчення водія, та від нього було чути запах алкоголю. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та виявив небажання підписувати протокол про адміністративне правопорушення та отримання його копії.

Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.

Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП притягненню до адміністративної відповідальності підлягають особи, не тільки ті, що здійснюють керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також особи, які керуючи транспортним засобом відмовляються від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Місцевий суд з дотриманням вимог статей 245, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи та прийняв законне і обґрунтоване рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи протоколу судового засідання від 18 лютого 2016 року є необґрунтованим, оскільки на а.с. 20 міститься роздруківка протоколу судового засідання від 09 лютого 2016 року, в ході якого було оголошено перерву по справі до 18 лютого 2016 року, в зв'язку з неявкою правопорушника в судове засідання, а на цьому х аркуші справи, на зворотній стороні міститься продовження судового засідання, від 18 лютого 2016 року, в яке знову не з'явився правопорушник.

Посилання ОСОБА_1 про незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з неналежним його повідомленням про час та місце розгляду справи є безпідставним, виходячи з того, що в матеріалах справи містяться неодноразові повідомлення, що надсилалися на адресу ОСОБА_1, вказану в протоколі про адміністративні правопорушення, які були повернені в зв'язку з непроживанням даної особи за цією адресою.

Однак, 23 серпня, дізнавшись про винесену відносно нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з заявою про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, де знову зазначив адресу, за яким здійснювався його виклик до суду першої інстанції для участі у розгляді справи.

Така позиція правопорушника розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна позиція, направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, відносно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, в зв'язку з чим, місцевий суд не припустився процесуальних помилок, які б потягнули за собою скасування рішення.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення ОСОБА_1 було вчинене 06 січня 2016 року, постанова Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області було прийняте 18 лютого 2016 року, тобто в трьохмісячний строк, передбачений ст. 38 КУпАП.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1, накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції ч. 1ст. 130 КУпАП у редакції Закону України № 586-VI від 24 вересня 2008 року, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчинених правопорушеннях, кваліфікацію його дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови судді не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Козак