У Х В А Л А
13 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаВолкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Терлецького О.О., -
розглянувши заяву Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Центрального офісу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
Центральний офіс звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Цією ухвалою касаційний суд повернув касаційну скаргу Центрального офісу, оскільки скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлені ухвалами Вищого адміністративного суду України від 5 лютого та 23 березня 2016 року строки, а саме не сплачено судовий збір.
Як можна зрозуміти зі змісту заяви, прояви різного правозастосування полягають у різному підході до прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору у справі.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень, вимоги до неї та порядок її подання встановлені статтями 237, 239-239№КАС.
За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС однією з підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
Зі змісту заяви, тексту оскарженого рішення та доданого до заяви рішення Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2015 року № К/800/40998/15, вбачається, що касаційний суд не тлумачив норм процесуального закону, а відповідно до їх положень в кожному конкретно індивідуальному випадку з'ясовував наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Додана до заяви постанови Верховного Суду України не може братися до уваги, оскільки вона не є рішеннями суду касаційної інстанції в розумінні глави 3 розділу IV КАС.
Зазначені обставини в розумінні положень пункту 2 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС дають підстави вважати заяву необґрунтованою і такою, що унеможливлює допуск справи до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України,,
у х в а л и л а:
Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.О. Терлецький
The court decision No. 61417002, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine) was adopted on 13.09.2016. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 826/20371/15. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: