Decision № 61385196, 13.09.2016, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.16р. Справа № 904/7013/16

За позовом публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК", м.Львів

до фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором №003/2014-О про надання овердрафту

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "КРЕДОБАНК", м.Львів (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за договором овердрафту від 26.12.2014р. за №003/2014-О у розмірі 23927,57грн. (з яких 19947,10грн. неповернутої суми кредиту; 3608,35грн. прострочених відсотків; 4,90грн. прострочена сума комісії з адміністрування кредиту; 232,72грн. нарахованих відсотків; 134,50грн. пені).

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 11.07.2016р. за вих.№б/н ухвалою суду від 22.08.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 13.09.2016р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 02.09.2016р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 29.08.2016р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 06.09.2016р. з відміткою пошти "давно выбыл".

13.09.2016р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, просить суд відкласти розгляд справи, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 13.09.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" (далі по тексту - позивач, банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, позичальник) укладено договір про надання овердрафту №003/2014-О від 26.12.2014р. (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути його і сплатити проценти та комісію за користування ним (розділ 1 договору).

Максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна сума, в межах якої позичальник може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) встановлено у розмірі 20000,00грн. (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2. договору встановлено процентну ставку в розмірі 28% річних.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, у разі невиконання вимог, передбачених у п. 2.5.1 даного договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2% (два процентних пункти) вище діючої, починаючи з 1-го числа наступного місяця після місяця, в якому було не дотримано цієї умови. В подальшому при виконанні вищезазначеної вимоги, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з 1-го числа наступного місяця після місяця, в якому було виконано дану умову. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.

Дата остаточного повернення овердрафту - 25.12.2015 року (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пунктів 2.5., 2.5.1. договору, обов'язковий рівень щомісячних надходжень на поточний рахунок на якому встановлено овердрафт - не менше 20000,00грн. при цьому до складу таких надходжень включаються кошти, які зараховані на цей рахунок внаслідок проведення позичальником оборотів за кредитом поточних рахунків, за виключенням оборотів транзитного характеру (кошти перераховані з поточних рахунків клієнта, відкритих в банку та/або інших банках, на інші поточні рахунки клієнта в банку та/або в інших банках) та за виключенням оборотів пов'язаних із внутрішніми операціями клієнта та банку (повернення депозитів, сплата відсотків та комісій клієнту банком, тощо), надходжень, пов'язаних з отриманням кредитних коштів в т.ч. з інших банківських установ, а також за виключенням надходжень у вигляді повернення коштів за контрактом у зв'язку із його невиконанням або надлишково/помилково сплаченим та інше.

Датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку) (пункт 2.9 договору).

За надання овердрафту позичальник сплачує банку комісії, визначені пунктом 2.3 цього договору (пункт 3.1 договору).

Проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році тощо), за ставкою, вказаною у п. 2.2 цього договору з урахуванням строку користування овердрафтом, з моменту надання овердрафту: до терміну, вказаного у п. 2.4 цього договору або до дати звернення банку з заявою до суду з вимогою про дострокове повернення суми овердрафту та сплати процентів, комісії та інших належних до сплати за цим договором платежів. У передбачених цим пунктом випадках разом з припиненням нарахування процентів за овердрафтом банк припиняє нараховувати комісію за управління овердрафтом. У випадку надання і погашення овердрафту протягом одного операційного дня, проценти не нараховуються. (п.п. 3.2.-3.2.2. договору)

Відповідно до пункту 3.3 договору, позичальник сплачує проценти/комісії при надходженні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані ці проценти/комісії.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Відповідно до пункту 4.6 договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості:

- сума перевищення діючого ліміту заборгованості по овердрафту;

- прострочені платежі по сплаті комісій за користування овердрафтом;

- прострочені платежі по сплаті процентів за користування овердрафтом;

- строкові платежі по сплаті нарахованих комісій за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці;

- строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування овердрафтом, термін сплати яких наступив в момент надходження коштів;

- проценти за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці;

- пеня, штрафи та інші види неустойки по овердрафту;

- строкові платежі по поверненню овердрафту (основного боргу).

Відповідно до пункту 4.7 договору, банк у випадках, передбачених пунктом 2.10 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісій та інших, належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (пункт 10.1 Договору).

На виконання умов укладеного договору, позивач надав відповідачу овердрафтове кредитування у межах встановленого ліміту, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 48).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач належним чином свої зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем, станом на 14.10.2015 року, утворилась заборгованість за овердрафтом у розмірі 23927,57грн. (з яких 19947,10грн. неповернутої суми кредиту; 3608,35грн. прострочених відсотків; 4,90грн. прострочена сума комісії з адміністрування кредиту; 232,72грн. нарахованих відсотків; 134,50грн. пені).

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов'язання за договором про надання овердрафту №003/2014-О від 26.12.2014р. не виконав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості за договором про надання овердрафту №003/2014-О від 26.12.2014р. відповідачем до суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що порушення відповідачем зобов'язань за договором є підтвердженим матеріалами справи, відповідачем жодним чином не спростовано, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до примусового стягнення 19947,10грн. неповернутої суми кредиту; 3608,35грн. прострочених відсотків; 4,90грн. прострочена сума комісії з адміністрування кредиту; 232,72грн. нарахованих відсотків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 134,50грн. за період з 01.02.2015р. по 30.09.2015р.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі визначеному пунктом 2.6 цього договору.

На підставі пункту 2.6. договору, яким передбачено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором встановлена у розмірі 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, за весь час прострочки.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що сума пені за період з 01.02.2015р. по 30.09.2015р. у розмірі 134,50грн. підлягає до стягнення.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно частини 2 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вбачається з листа Національного банку України від 31.10.2001 N 12-111/1355-6569 "Роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів "овердрафт", відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту "овердрафт", який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо повернення кредитних коштів відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти у власність позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1378,00грн.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78; ідентифікаційний код 09807862) 19947,10грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 10 коп.) неповернутої суми кредиту; 3608,35грн. (три тисячі шістсот вісім грн. 35 коп.) прострочених відсотків; 4,90грн. (чотири грн. 90 коп.) простроченої суми комісії з адміністрування кредиту; 232,72грн. (двісті тридцять дві грн. 72 коп.) нарахованих відсотків; 134,50грн. (сто тридцять чотири грн. 50 коп.) пені; 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.09.2016 року

Суддя І.В. Петренко