Court ruling № 61376116, 13.09.2016, Rivne Regional Court of Appeal

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Хилевич С.В., Григоренко М.П.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1500 грн. на кожного починаючи з 11 березня 2016 року та до повного повноліття кожного з дітей.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 551, 20 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказів, наданих позивачем щодо матеріального становища відповідача, не прийняв до уваги стан здоров'я дочки, яка має хронічну хворобу легенів.

Просить рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28 квітня 2016 року змінити в частині стягнення розміру аліментів та задовольнити його в цій частині у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст.183 та ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України аліменти на дитину стягуються у відповідній частці від заробітку (доходу) батьків. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За правилами ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи, а саме із довідки Державної фіскальної служби України головного управління ДФС у Рівненській області від 31 березня 2016 року №1376/17-10 вбачається, що в період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2016 року відповідач перебував на загальній системі оподаткування, доходів від підприємницької діяльності за вищевказаний період, згідно поданих декларацій про майновий стан і доходи, не отримував.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи містять ксерокопії публічного договору №1 за березень місяць 2015 року та березень місяць 2016 року, наданих позивачем, як доказ стабільного прибутку за 2015 -2016 роки відповідача, проте надані договори не можуть бути взяті до уваги як належний та допустимим доказ, оскільки зі змісту останніх не вбачається отримання відповідачем стабільного прибутку та його суми.

Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1500 грн. на кожну дитину, починаючи з 11 березня 2016 року і до досягнення ними повноліття, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач має нерегулярний мінливий заробіток (дохід) та визначив розмір аліментів в твердій грошовій сумі.

Крім того, позивачка в заяві поданій до апеляційного суду від 31 серпня 2016 року зазначила, що погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить залишити рішення без змін.

Таким чином, на підставі наявних доказів у справі, враховуючи майновий стан позивача, колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спроможність позивача сплачувати аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/4 всіх видів заробітку ( доходу) останнього.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28 квітня 2016 року відхилити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий А.М. Шеремет

Судді : М.П. Григоренко

С.В. Хилевич