№ 61318, 25.07.2006, Commercial Court of Cherkasy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“25” липня 2006 р. Справа № 02/3361

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю прокурора Пидорич Д.М.,

представників: позивача: Пузько Л.М. - за довіреністю, відповідача: Гурков А.С. - директор, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродсервіс"

про стягнення 3 234 грн. 60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 3 234 грн. 60 коп. заборгованості до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в тому числі не прийняті до заліку витрати в сумі 2 154,60 грн. та 1080 грн. штрафу відповідно до рішення позивача № 2853/2 від 21.12.2005р.

В судовому засіданні прокурор та представники позивача позов підтримали у заявленій сумі, просили позов задовольнити, заперечили проти доводів відповідача з мотивів порушення ним порядку надання санаторно-курортної путівки головному бухгалтеру Огієнко Л.К., оскільки остання на момент надання путівки працювала у відповідача за цивільно-правовою угодою, їй не виплачувалася заробітна плата і за неї не сплачувалися внески до Фонду, тобто вона не була застрахованою особою; на неї також не може поширюватися пункт 2.2.9. Інструкції № 51, так як Огієнко Л.К перед виходом на пенсію працювала на НВК “Фотоприлад”, до відповідача влаштувалася на роботу уже будучи пенсіонеркою.

Відповідач у Запереченні на позов, яке надійшло до суду 13.07.2006р., повністю заперечив проти вимоги позивача з мотивів відсутності порушень у діях відповідача, оскільки головний бухгалтер Огієнко Л.К., для якої підприємство отримало путівку на оздоровлення, працювала на підприємстві із травня 1999 року, є пенсіонеркою, ветераном праці, нагороджена медаллю “Ветеран праці”, отже путівка їй видана правомірно.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 13.07.2006р. по 25.07.2006р.

Оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши доводи і пояснення прокурора та представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до статті 22 Закону України від 18.01.2001року № 2240-ІІІ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” (далі - Закон).

Згідно статті 23 Закону страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування коштів здійснюється один раз на місяць, а саме у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

На підставі Акту № 560 від 28.11.2005р. за результатами проведеної позивачем перевірки щодо повноти нарахування, своєчасного і повного перерахування відповідачем страхових внесків, інших платежів до Фонду позивачем прийнято рішення № 181 2853/2 від 21.12.2005р., яким застосовано до відповідача штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду у розмірі 1077 грн., штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 3 грн., не прийняті до зарахування витрати у розмірі 2 154 грн. 60 коп.

В зв’язку із запереченням відповідача на висновки у акті № 560 позивачем була проведена повторна цільова перевірка по вказаному акту та листу відповідача від 18.01.2006р. Висновки повторної перевірки такі ж, як і попередньої, за результатами якої було складено акт № 560.

Вказане рішення № 181 2853/2 та висновки акту № 560 оспорювалися відповідачем, однак, позивач відповідав відповідачу про законність рішення та відповідність його чинному законодавству.

Як вбачається, в акті перевірки вказано, що відповідачем порушено пункти 2.2.1, 2.2.16 Інструкції № 51 від 24.12.2001р. “Про порядок планування, обліку, видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення осіб і членів їх сімей, придбаних за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, оскільки путівка № 100408 з 14.03.2005р. до пансіонату “Прибережний” була видана Огієнко Л.К., яка не була застрахованою особою у ТОВ “Екопродсервіс”, так як на момент надання путівки їй не проводилося нарахування заробітної плати, не утримувалися внески до Фонду соціального страхування. Аналогічні положення виписані у Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженій постановою правління Фонду від 02.06.2005р. № 55.

Відповідно до статті 4 Закону України № 2240 від 18.01.2001р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням”, далі “Закон”, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом, мають застраховані особи, причому це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з пунктами 2, 6 статті 2 Закону застрахована особа –це найманий працівник, тобто фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

Із матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що громадянка Огієнко Л.К. протягом 2003-2005 років працювала у ТОВ “Екопродсервіс” за договором (трудовою угодою). Виходячи із змісту та суті Закону, із тексту пункту 1 статті 3 Закону, суд вважає, що найманий працівник –це особа, яка працює за трудовим договором і на яку поширюються норми Кодексу законів про працю. Суд приходить до висновку, що за своїм змістом правовідносини між сторонами не були трудовими у розумінні п. 6 статті 2 Закону, статті 21 КЗпП України, оскільки, як вбачається із матеріалів справи і не спростовано відповідачем, заробітна плата головному бухгалтеру Огієнко Л.К. не нараховувалася і не виплачувалася, страхові внески (відрахування) до Фонду не перераховувалися, в її трудовій книжці був відсутній запис про прийняття на роботу станом на момент отримання путівки. Суду не подано доказів прийняття Огієнко Л.К у січні 2003 року на роботу саме за трудовим договором. Отже, суд вважає, що позивач вірно зробив висновок, що Огієнко Л.К. на момент отримання путівки не була застрахованою особою.

Суд вважає, що на неї не може також поширюватися припис пункту 2.2.9. Інструкції № 51, яка діяла станом на момент надання путівки, щодо надання санаторно-курортної путівки, як виняток, ветеранам праці, оскільки в пункті 2.2.9. вказаної Інструкції зазначено, що такі путівки можуть надаватися лише тим ветеранам війни та праці, які перед виходом на пенсію працювали на даному підприємстві і вже ніде не працюють. Відповідач не заперечив той факт, що Огієнко Л.К. перед виходом на пенсію працювала на іншому підприємстві (НВК “Фотоприлад”) і на момент отримання путівки працювала у відповідача за окремою угодою.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” вимога про стягнення не прийнятих до зарахування витрат у розмірі 2 154 грн. 60 коп., 1077 грн. штрафу за порушення відповідачем порядку витрачання коштів Фонду (що складає 50% суми не прийнятих до зарахування витрат) та 3 грн. штрафу за несвоєчасну сплату страхових внесків є правомірною і обґрунтованою, тому підлягає до задоволення.

На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 32 грн. 35 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 –163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Екопродсервіс" (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/1, к. 206, ідентифікаційний код 25205967):

а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (18016, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 18, ідентифікаційний код 21355026) не прийняті до зарахування витрати в сумі 2 154 грн. 60 коп., 1080 грн. штрафу.;

б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31110095600002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію –32 грн. 35 коп. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко