№ 60871, 27.07.2006, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" липня 2006 р. Справа № 14/121"НМ"

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Костриці О.О.

за участю представників сторін

від позивача Лічний С.В. дов. № 25/1605 від 13.12.2005р. (був присутній в судовомузасіданні 17.07.2006р.)

від відповідача Безим М.С. - дор. № 17/120 від 09.02.2006р. (був присутній в судовомузасіданні 17.07.2006р.),

Іськова А.В. дор. № 17/703 від 17.07.2006р.(була присутня в судовому засіданні 17.07.2006р.)

від третьої особи Кукса М.А. дов. № 7115 від 26.12.2005р. (був присутній в судовому засіданні 17.07.2006р.)

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Державного комунального підприємства "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (м.Житомир)

до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Житомирської міської ради (м. Житомир)

про визнання недійсним та скасування рішення №247 від 19.12.2005р.

Відповідно до ст. 150 КАС України, в судовому засіданні 17.07.2006р. оголошувалась перерва до 27.07.2006р.

Позивачем пред'явлена вимога про визнання недійсним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 247 від 19.12.2005р.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (а.с. 19,20), в якому вимоги заявлені позивачем не визнав, оскільки вважає, що позивачем було порушені вимоги розпорядження голови Житомирської обласної ради народних депутатів від 06.03.1995р., рішення Житомирської міської ради від 11.05.2000р. та вважає, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" необгрунтовано одержана сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зарахуванню в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної виручки за належністю.

В засіданні суду представники відповідача позовні вимоги не визнали, з підстав викладених у відзиві.

Представником третьої особи в судовому засіданні були подані письмові пояснення щодо предмету спору (а.с. 35 - 37, 53-56).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Перевіркою, проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області (відповідач у справі), було встановлено, що протягом січня 2003р.- червня 2005р. Державним комунальним підприємством "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (позивач у справі) завищено тарифи для ІІ групи споживачів за 1 куб.м водопостачання і водовідведення в 2003р. на 0,352грн. і 0,04грн. застосовано тарифи 1,452грн. і 0,939грн. при економічно обгрунтованих 1,10грн. і 0,899грн.; в 2004р. завищено на 0,89грн. і 0,4577грн., застосовано тарифи 1,94грн. і 1,3779грн. при економічно обгрунтованих 1,05грн. і 0,9202грн.; в 2005р. завищено на 0,6907грн. і 0,0984грн., застосовано тарифи 1,86грн. і 1,20грн. при економічно обгрунтованих 1,1693грн. і 1,1016грн., фактична рентабельність на послуги в застосованих тарифах склала в 2003р. 58,4% і 25,3%, в 2004р. 121,8% і 79,7%, в 2005р. 90,9% і 30,7% при граничній 20%, внаслідок чого підприємством (позивачем) зайво нараховані споживачам ІІ групи 9320080,00 грн. та отримано необгрунтованої виручки в сумі 3790604,00 грн.

За результатами даної перевірки відповідачем 25.10.2005р. був складений акт (а.с.63-76).

На підставі складеного акту, 19.12.2005р. відповідач, керуючись ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", прийняв рішення за №247 (а.с.7) про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме: за порушення вимог розпорядження голови Житомирської обласної ради народних депутатів від 06.03.1995р. № 78, рішення Житомирської міської ради від 11.05.2000р. №279 вирішив стягнути з позивача в дохід державного бюджету 11371812,00 грн., з яких: 3790604,00 грн. додатково отриманої виручки та 7581208,00 грн. штрафу.

Разом з тим, суд вважає, що вищезазначене рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” (далі Закон) передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 Закону, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно зі статтею 8 Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, а також іншими методами державного регулювання цін і тарифів, введеними Урядом України.

За приписами статті 4 Закону, Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 1995 р. N 109 "Про уточнення повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських Рад у галузі ціноутворення", яка втратила чинність в зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, розпорядженням голови Житомирської обласної Ради народних депутатів № 78 від 06.03.1995р. (а.с.41) було введено режим державного регулювання тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що надаються підприємствами комунальної форми власності всім споживачам (крім населення) шляхом обмеження граничного рівня рентабельності до 20%.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2002р. № 273 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2006р. № 1548" абзац 3 пункту 12 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, що надавав право обласним державним адміністраціям встановлювати тарифи на водопостачання та водовідведення, що надаються всім споживачам підприємствами, що перебувають у комунальній власності, та населенню - підприємствами незалежно від форм власності було виключено.

Натомість, в зв'язку з прийняттям Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", саме до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад перейшли повноваження, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності (підпункт 2 пункт "а" стаття 28 Закону).

Вищевикладене підтверджується також Законом України "Про житлово-комунальні послуги", яким передбачено, що встановлення цін і тарифів за виконання робіт і надання житлово-комунальних послуг підприємствами, встановлення норм їх споживання та контроль за їх дотриманням, а також дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у зазначених питаннях належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 ст. 31 зазначеного Закону, органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.

На підставі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняв рішення (а.с.13) за № 279 від 11.05.2000р. "Про регулювання тарифів на комунальні послуги для ІІ групи споживачів", яким ввів з 01.05.2000р. режим державного регулювання тарифів на послуги, що надаються підприємствами комунального господарства споживачам ІІ групи, шляхом обмеження граничного рівня рентабельності відносно собівартості в розмірі: водопостачання та водовідведення 20%, яким фактично підтвердив встановлення тарифів, передбачених у розпорядженні голови Житомирської обласної Ради народних депутатів № 78 від 06.03.1995р.

Разом з тим, 14.08.2003р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради прийнято рішення (а.с.48,49) за № 455 "Про встановлення тарифів на оплату послуг з водопостачання, водовідведення та теплопостачання", яким було встановлено з 01.09.2003р. граничні тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для промислових підприємств та бюджетних організацій у розмірі: водопостачання - 1,86грн. за 1 куб.м, водовідведення - 1,20 грн. за 1 куб.м.

Оскільки рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.08.2003р. № 455 "Про встановлення тарифів на оплату послуг з водопостачання, водовідведення та теплопостачання" були встановлені нові тарифи на оплату послуг з водопостачання та водовідведення та визначено строк їх введення з 01.09.2003р., суд вважає, що з цієї дати автоматично втратили чинність тарифи на оплату послуг встановлені рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.05.2000р. № 279 "Про регулювання тарифів на комунальні послуги для ІІ групи споживачів" та розпорядженням голови Житомирської обласної Ради народних депутатів № 78 від 06.03.1995р., нові тарифи являлись обов'язковими для позивача.

Зазначені обставини були доведені до державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області листом виконавчого комітету Житомирської міської ради від 31.10.2005р. за № 21/5794 (а.с. 14,15), які разом з тим не були взяті до уваги відповідачем.

Також, як вбачається з матеріалів, в зв'язку з прийняттям розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 08.02.2006р. № 31 (а.с.41), розпорядження голови Житомирської обласної Ради народних депутатів № 78 від 06.03.1995р. (а.с.31) "Про затвердження тарифів на комунальні послуги" втратило чинність, як таке, що суперечить ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Крім того, згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання може бути застосовано адміністративно-господарські санкції. Під такими санкціями розуміють заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Застосовувати відповідні санкції мають право уповноважені органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, перелічених у ст. 239 Господарського кодексу України, є безоплатне вилучення прибутку (доходу). Відповідно до ст. 240 цього Кодексу прибуток (дохід), отриманий суб'єктом господарювання внаслідок порушення передбачених законодавством правил ведення господарської діяльності, підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету в порядку, установленому законом. Крім того, із суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більше ніж у двократному розмірі вилученої суми, а при повторному порушенні протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.

Аналіз наведених норм господарського законодавства та їх порівняння з положенням Закону України "Про ціни і ціноутворення", дає підстави стверджувати, що відповідальність передбачена статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" за порушення державної дисципліни цін, повністю вписується у визначення адміністративно - господарської санкції. З цим твердженням погоджується також і Держінспекція в листі від 14.07.2004р. за № 32/3-7/1256.

Статтею 250 Господарського кодексу України, передбачено скорочений строк позовної давності для застосування до суб'єкта господарювання адміністративно - господарської санкції, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення, але не пізніше як через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем порушено строки позовної давності при застосуванні санкції за порушення дисципліни цін, зокрема, безпідставно нарахувавши їх, за весь період 2003 року та частково 2004 року.

Двократний штраф, про який зазначалося вище, також є адміністративно-господарською санкцією і відповідно до п. 3 ст. 241 Господарського кодексу України може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими подібними санкціями. Отже, на нього також поширюється дія ст. 250 цього Кодексу щодо строку застосування.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.19,20), суд відхиляє як необгрунтовані, з підстав які були викладені вище.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню - визнати незаконним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 247 від 19.12.2005р.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 247 від 19.12.2005р.

3. Стягнути з державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Житомирській області, м. Житомир, бульвар Новий, 5 на користь Комунального підприємства "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Житомир, вул. Черняхівського, 120, ідентифікаційний код 03344065 - 3грн. 40коп. витрат по сплаті державного мита.

4. Повернути Комунальному підприємству "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Житомир, вул. Черняхівського, 120, ідентифікаційний код 03344065 через Управління Державного казначейства у Житомирській області, м. Житомир, бульвар Новий, 5, - 81грн. 60коп. як зайво сплачене за платіжним дорученням № 184 від 27.01.2006р. державне мито.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя Костриця О.О.

Дата складення: 01.08.2006р.