Decision № 60865, 17.07.2006, Commercial Court of Cherkasy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2006 р. Справа № 11/617

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі –Анастас”євій Л.В., за участю представників сторін: позивача –Мішеніна Л.М. за довіреністю, відповідача –не з”явився, третьої особи – не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінк і Ко” до товариства з обмеженою відповідальністю „Рут”, третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Інтелсоюз” про стягнення 113199,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва з 6 по 17 липня 2006 р.

Заявлено позов про стягнення боргу за надані на умовах укладеного договору послуги охорони, пені за прострочку оплати послуг та відшкодування витрат, понесених позивачем у зв’язку з розірванням договору. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що надавав позивачу послуги охорони майна на Сальківському цукровому заводі, за які той повного розрахунку не провів. Так як відповідач тривалий час ухилявся від оплати наданих послуг то позивач в односторонньому порядку розірвав укладений договір, а тому просить стягнути з відповідача крім основного боргу також пеню та його витрати , пов’язані з розірванням договору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позові.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання. Однак в судове засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов суду не подав.

Третя особа надіслала суду відзив на позов, в якому повідомила про те, що договір поруки за зобов’язанями відповідача, на який посилається позивач, фактично не укладався. Крім того повідомив про те, що з січня 2005 р. позивач припинив надання послуг охорони відповідачу.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України в судовому засіданні брали участь посадові особи відділу державної служби охорони при УМВС України у Гайворонському р-ні Кіровоградської області: прапорщик міліції Оржековський О.О. та сержант міліції Гуменецький В.А., які пояснили, що в період лютий-березень 2005 р. працівники позивача здійснювали охорону майна на об’єкті –Сальківський цукровий завод.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та посадових осіб відділу ДСО при УМВС України у Гайворонському р-ні Кіровоградської області, оцінивши наявні у справі докази приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

На підставі укладеного сторонами 01.12.2004 р. договору №2 позивач надавав відповідачу послуги охорони майна останнього. Вартість послуг була сторонами визначена 22800 грн. на місяць ( п.п. 3.1, 3.2 договору), яку відповідач зобов’язався сплачувати не пізніше 28 числа поточного місяця ( п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору).

Однак відповідач, порушуючи умови договору, починаючи з січня 2005 р. оплату наданих послуг припинив, направлені на його адресу акти виконаних робіт за лютий та березень 2005 р. не підписав. Позивач, керуючись п. 7.5 договору надіслав відповідачу лист від 30.03.2005 р. №27, в якому повідомив про розірвання договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов”язання повинні бути виконані належним чином та в передбачений законом чи договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов”язання чи зміна умов договору не допускається.

Таким чином борг відповідача за надані послуги охорони на час розгляду справи становить 57600 грн.

Крім того, умовами договору п.3.3 за прострочку оплати вартості наданих послуг відповідачу нарахована пеня в сумі 9260,05 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Позовні вимоги в частині відшкодування вартості витрат, понесених позивачем у зв’язку з розірванням договору задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

П. 7.6 договору сторони передбачили, що у разі дострокового розірвання договору не з вини позивача, відповідач зобов’язаний відшкодувати останньому витрати пов’язані з вивільненням працівників, забезпеченням їх речовим майном, спецзасобами, навчанням, страхуванням. У якості підтвердження таких витрат позивачем подано суду довідку про нараховану заробітну плату, витрати на спецодяг, витрати на перевезення працівників позивача на охоронюваний об’єкт, акти закупки продуктів для потреб працівників позивача.

Суд вважає що подані позивачем докази не містять підтверджень того, що ці витрати були здійснені саме у зв’язку з достроковим розірванням договору, як це передбачає п.7.6 договору, а тому вимога щодо їх стягнення з відповідача цих є безпідставною.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та інші судові витрати пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Рут”, м. Черкаси, вул. Гоголя 288, оф.3, код 31782327 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінг і Ко”, м. Вінниця, вул. Келецька, 39/85, код 33088815 –57600 грн. боргу, 9260 грн. 05 коп. пені, 668 грн. 60 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя К.І.Довгань