№ 605096, 24.04.2007, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2007 р. Справа № 11/147-07

за позовом Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,

м. Вінниця

до Вапнярського госпрозрахункового комбінату громадського харчування,

смт. Вапнярка Томашпільського району

про стягнення 3871 грн. 79 коп..

Cуддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача Л. Філіпова за довіреністю;

від відповідача не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Вапнярського госпрозрахункового комбінату громадського харчування заборгованості в розмірі 3871 грн. 79 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідач заперечень на позов, витребувані судом докази не надав, явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином –ухвалою суду від 30.03.2007р. Відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що юридична особа повідомлена про час та місце слухання справи, якщо судова повістка (ухвала) доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Оскільки ухвала направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою вказаною в установчих документах , суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Отже суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено, що згідно ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Відповідно до вищевказаного Закону відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить 2 робочих місця.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік Вапнярського госпрозрахункового комбінату громадського харчування, відповідачем було працевлаштовано одного інваліда Фарісєєву Олену Андріївну яка перебувала у штаті підприємства протягом 12 місяців 2005 року.

Відповідно до п. 5. Постанови Кабінету Міністрів України № 314 “Про затвердження Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не проінформував центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тому, згідно ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( в редакції 2005 року) відповідач повинен сплатити кошти у розмірі середньорічної зарплати за 2005 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, що становить 3871 грн. 79 коп. за 1 нестворене робоче місце.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи, що відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Вапнярського госпрозрахункового комбінату громадського харчування ( вул. Леніна, 123, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, р/р. 260046875 ВОД АППБ «Аваль», МФО 302247, код 01753813) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Держбюджет м. Вінниці, р/р 31217230600002, код 21727686 в УДК Вінницької області, м. Вінниці, МФО 802015), 3871 грн. 79 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 27.04.2007р.

Суддя Матвійчук В.В.