Decision № 60008564, 29.08.2016, Donetsk Regional Court of Appeal (Bakhmut)

Єдиний унікальний номер 235/4141/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1504/2016

Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Доповідач - Осипчук О.В.

Категорія 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 29 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів: Азевича В.Б., Груіцької Л.О.

за участі секретаря: Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1, про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила збільшити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/8 частини на ? частину від усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, посилаючись на те, що грошових коштів, які вона отримує від відповідача ОСОБА_3 на утримання доньки в теперішній час недостатньо. Дитина дуже часто хворіє і потрібні гроші на її лікування, крім того дитина потребує додаткових витрат на навчання та розвиток. У звязку з цим вона не може піти на роботу та отримувати заробітну плату. Вважає, що на теперішній час її матеріальне становище погіршилося.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Збільшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/8 до ? частки його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 жовтня 2013 року. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом першої інстанції в ході судового розгляду були порушені норми процесуального права, оскільки головуючий суддя не надав їй можливості надати пояснення, обмежившись лише зверненням до позивача та відповідача, не зясував її думку щодо позовних вимог. Судом порушено норму ч.4 ст. 164 ЦПК України, оскільки суд повинен був відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжити судовий розгляд, оскільки визнання відповідачем вимог у такому розмірі, як просила позивач, суперечить ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» ст. 50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та впливає на права та інтереси її дітей, оскільки загальний розмір стягнення (57,5%) перебільшує гранично допустимий розмір (50%). Задоволення позовних вимог у такому розмірі спричинить те, що відрахування з пенсії відповідача за аліментними зобовязаннями будуть здійснюватися не в повному обсязі і відповідач в подальшому звернеться до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на їх спільних дітей. Суд не зважив на те, що в рішенні Красноармійського міськрайонного суду від 01.10.2015 року зазначені пояснення відповідача в судовому засіданні про те, що він проживає разом однією сімєю з позивачем ОСОБА_2 та їх спільною донькою. Саме тому позивач до цього часу не подала виконавчий лист для примусового стягнення аліментів до державної виконавчої служби. Також ОСОБА_2 визнавала позов ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання її доньки з 1/6 до 1/8 частини (рішення суду від 09.10.2013 року). При цьому матеріальне становище позивачки на той момент було таким же самим вона не працювала, проживала з дитиною, у шлюбі не перебувала. Про те, що позивач і відповідач проживають однією сімєю за однією адресою АДРЕСА_1 свідчать постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 травня 2016 року. Вказані виконавчі провадження відкриті на підставі рішення суду про стягнення з відповідача на її користь 53 280 грн., в рахунок відшкодування вартості частки спільного майна подружжя автомобіля, і саме після цього позивач ініціювала подання позову до суду про збільшення розміру аліментів.

ОСОБА_1 до апеляційного суду не зявилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Позивач ОСОБА_2 в апеляційному суді заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 просив розглянути справу на розсуд суду.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 є батьком, а ОСОБА_2 матірю малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2013 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку щомісячно до повноліття дитини. Рішенням цього ж суду від 9 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_3 було зменшено розмір аліментів з 1/6 до 1/8 частини.

Відповідно до копії довідки № 91 КМУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторія № 1 загальної практики сімейної медицини № 91 від 31 травня 2016 року(а.с.11) та довідки від 17.06.2016 року (а.с.12) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на диспансерному обліку як дитина яка часто та тривало хворіє.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснила, що на диспансерному обліку з будь-яким хронічним захворюванням дочка на диспансерному обліку не знаходиться, проте з 2013 року після оформлення до дитячого садка дуже часто хворіє на гострі респіратурні захворювання.

Згідно витягу з наказу ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 09.06.2016 № 384 отп та копії довідки товариства № 142 від 21.06.2016 року завідуючій гірничими роботами відділу контролю та нормуванням дільниці «Гірнича контора» ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 5 років з 12 червня 2016 року по 7 грудня 2016 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався вимогами статті 192 СК України і виходив з того, що матеріальний стан позивачки погіршився, оскільки остання через стан здоровя дитини не має можливості працювати та забезпечувати свою дитину, тому визначений за рішенням суду розмір аліментів підлягає збільшенню з 1/8 до ? частки заробітку відповідача.

Проте апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між сторонами, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршенням або поліпшенням здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд вважає, що довід скарги про порушення судом норм процесуального права є обгрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 24 червня 2016 року відкрито провадження у справі, проведення попереднього судового засідання у справі не визнано необхідним і призначено до розгляду на 4 липня 2016 року. Проте, в тексті рішення від 04 липня 2016 року суд послався на розгляд справи у попередньому судовому засіданні.

З журналу судового засідання від 4.07.2016 року вбачається, що після доповідді судді про зміст позовних вимог, суд вислухав позивача на протязі 20 секунд, зясував думку відповідача щодо поданого позову за 38 секунд, розяснив присутнім ч.4 ст. 174 та ч.4 ст. 130 ЦПК України, після чого видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частину рішення (а.с.20). Третя особа ОСОБА_1 була присутня в цьому судовому засіданні в якості третьої особи, проте її думка як учасника судового процесу, судом взагалі не зясовувалася і пояснення вона суду не надавала.

Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 отримує аліменти від відповідача на утримання неповнолітньої дитини, також він сплачує аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, тому питання порушення прав чи свобод інших осіб, як того вимагає ч.4 ст. 174 ЦПК України, повинно було бути досліджено судом при розгляді справи по суті, з дослідженням наданих сторонами

Також є обгрунтованим довід скарги про те, що позивачкою не доведено факт того, що у неї змінився сімейний або матеріальний стан, або погіршився її стан здоровя, що може бути підставою для збільшення розміру аліментів в розмінні статті 192 СК України.

В позовній заяві ОСОБА_2, посилаючись на недостатнє грошове утримання з боку відповідача, зазначала про несення витрат на лікування дитини та додаткових витрат на її навчання та розвиток.

Питання участі батьків у додаткових витратах на дитину врегульовані статтею 185 СК України. Цією статтею передбачено, що додаткові витрати можуть бути викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини позивачкою не заявлялися і не надавалися докази понесених витрат на придбання ліків або оплати будь-яких медичних заходів стосовно дитини, або понесених чи запланованих витрат на розвиток будь-яких здібностей дочки.

Згідно копії рішення Красноармійського міськрайонного суду від 9 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 визнавала позов ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів з 1/6 до 1/8 частини на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 (а.с.5). Підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 на той час зазначав стягнення з нього аліментів на трьох дітей, що загалом складає 59% відрахувань з його заробітної плати.

З копії рішення Красноармійського міськрайонного суду від 1 жовтня 2015 року, ухваленого за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини вбачається, що ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснював, що мешкає однією родиною з ОСОБА_2 та їх донькою ОСОБА_4. Ця обставина була встновлена також судом в судовому рішенні (а.с.7 об.).

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 травня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості частки спільного майна подружжя 53 280 грн., адреса боржника зазначена - м. Красноармійськ, м-н Лазурний 33/32, тобто адреса проживання позивачки ОСОБА_2

В апеляційному суді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили, що до травня 2016 року дійсно проживали однією сімєю, зараз мешкають окремо. 07 червня 2016 року ОСОБА_3 переоформив автомобіль, який був предметом поділу, як спільне майно подружжя, між ним та ОСОБА_1, на позивачку, оскільки утримувати автомобіль в матеріальному плані для нього важко, а ОСОБА_2 погодилася в подальшому утримувати автомобіль. Також позивачка в суді підтвердила той факт, що виконавчий лист про стягнгення аліментів з відповідача на утримання їх дочки на примусове виконання до державної виконавчої служби не здавала, оскільки ОСОБА_3 добровільно сплачує кошти на утримання дитини.

Апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не є законним та обгрунтованим, оскільки ухвалено без виконання судом всіх вимог цивільного судочинства, без повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, без дослідження їх у судовому засіданні.

Доводи скарги про те, що ОСОБА_2 не довела належними та допустими доказами зміну свого сімейного або матеріального стану, погіршення свого стану здоровя тощо, як того вимагає стаття 192 СК України, є обгрунтованими.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, тому її позов задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягапє скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 липня 2016 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1, про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.В.Осипчук

Судді: В.Б. Азевич

ОСОБА_6