Court ruling № 60003420, 30.08.2016, Zhytomyr Regional Court of Appeal

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/14861/14-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Зарицької Г.В., Жигановської О.С.

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» про розірвання договору іпотеки, скасування заборони відчуження нерухомого майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 21 березня 2016 року,

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом, в якому просила розірвати договір іпотеки від 29.08.2007 року, скасувати заборону відчуження нерухомого майна мотивуючи тим, що 29.08.2007 року вона передала в іпотеку належне їй нерухоме майно : АДРЕСА_1, в рахунок забезпечення зобов'язання ОСОБА_2 Посилаючись на ст.ст.559, 651 ЦК України, вважає що договір іпотеки припинився у зв'язку із підвищенням процентної ставки по основному договору без її відома, що є підставою для його розірвання та скасування заборон.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 21 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно не врахував рішення суду про визнання недійсним п.8.4 договору іпотеки та вимоги ст.559 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, а причина його неявки визнана неповажною за відсутності підтверджуючих документів.

Представник відповідача заперечив у задоволенні апеляційної скарги і пояснив, що збільшення процентної ставки не відбулося, а позичальнику надавався кредит на пільгових умовах як працівнику банку. Після звільнення за умовами договору процентна ставка стала звичайною, що не є підставою для розірвання іпотечного договору.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 29.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен банк Аваль»), яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0848/85/117176, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 40000 дол.США зі сплатою 9% річних та кінцевим терміном повернення до 28.08.2027 року.

В цей же день, ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Райффайзен банк Аваль» належну їй квартиру АДРЕСА_1 для забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 014/0848/85/117176.

За умовами п.8.4 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до кредитного договору щодо зміни розміру кредиту (в тому числі при їх збільшенні) до цього договору зміни не вносяться, і розмір процентів у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджується відповідними угодами про внесення змін до кредитного договору.

Згідно умов додаткової угоди № 1 від 10.11.2008 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_2, з 11.11.2008 року збільшена процентна ставка за основним договором до 16,85% річних, а додатковою угодою № 1 від 10.03.2009 року тимчасово зменшено до 10,85% річних на один рік.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08.04.2015 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним п.8.4 договору іпотеки від 29.08.2007 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою розірвання договору іпотеки, з посиланням на ст.559 ЦК України, позивачем зазначено зміну процентної ставки за основним договором без її згоди, що збільшує її відповідальність як майнового поручителя та є істотним порушенням договору, яке припиняє правовідносини.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомими майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотеки. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року по справі № 6-1534цс15.

Згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з п.1.1 договору іпотеки від 29.08.2007 року іпотекодавець погодилася на забезпечення вимог, що випливають з кредитного договору № 014/0848/85/117176, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору.

Пунктами 1.5-1.6, 6.2 основного Договору банку надано право в односторонньому порядку приймати рішення про зміну процентної ставки шляхом направлення повідомлення позичальнику, без укладення будь-яких додаткових угод.

Зміна процентної ставки, що оформлено відповідним договором, не позбавляє іпотекодавця того, на що вона розраховувала при укладенні договору - забезпечення вимог іпотекодержателя у разі невиконання позичальником своїх обов'язків, оскільки відповідальність іпотекодавця обмежена вартістю іпотечного майна і позивачем не доведено, що збільшення відповідальності позичальника заподіяло шкоду іпотекодавцю.

Виходячи з викладеного, зміна процентної ставки за основним договором та визнання недійсним п.8.4 договору іпотеки не припиняють дію договору іпотеки та не є істотними обставинами для його розірвання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді