Court ruling № 60002313, 23.08.2016, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4662/16 Головуючий 1 інст. - Вергун І.В.

Справа № 623/1329/16-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: інші

У Х В А Л А

іменем України

23 серпня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.А.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: Ізюмська міська рада Харківської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист немайнових прав та припинення дії, яка порушує право,-

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Ізюмського міськрайонного суду від 07.06.2016 року про забезпечення позову шляхом заборони Ізюмській міській раді затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо спірної земельної ділянки по провулку Олександрівський 33-В в м.Ізюм, і прийняти нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_5 у забезпеченні позову.

Обґрунтовуючи скаргу, апелянт вказує, що оскаржена ним ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, не є співмірною з позовними вимогами, оскільки до Ізюмської міської ради ОСОБА_5 позов не пред'являв.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженої ухвали в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просив: зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати паркан та ворота, які перегороджують АДРЕСА_1 та перешкоджають в'їзду до його домоволодіння АДРЕСА_1, та привести дорогу загального користування у попередній стан; заборонити ОСОБА_3 перешкоджати йому у проїзді та проході до домоволодіння АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_5 вказував, що АДРЕСА_1 як дорога місцевого значення закінчується житловою забудовою, в середині якої знаходяться належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 і належний відповідачу ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, наскрізний проїзд по провулку відсутній. Відповідач ОСОБА_3 самоуправно, з порушенням чинного законодавства України у сфері містобудування, благоустрою та земельного права, починаючи з осені 2015 року вчиняє дії по захопленню провулку. Так, 06.05.2016 року ОСОБА_3 із залученням бригади зварювальників здійснила перекриття в'їзду, встановивши металевий паркан з триметрового профілю та ворота для проїзду лише до власного домоволодіння

Вважає, що дії ОСОБА_3 суперечать вимогам ст.ст.26,27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.83 Земельного Кодексу України, ст.ст.13, 14, 16 «Про благоустрій населених пунктів», приписам п.2.1 та 2.4 ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів», п. 3.1, 7.32 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Ухвалою судді від 31.05.2016 року за позовною заявою ОСОБА_5 відкрито провадження, призначено розгляд справи у судовому засіданні.

06 червня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просив заборонити Ізюмській міській раді затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки, розташованої по провулку Олександрівський 33-В в м.Ізюм та передавати земельну ділянку у власність, вказуючи, що відповідач ОСОБА_3 продовжує вчиняти дії, що порушують її права, звернулася до міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою та приватизації земельної ділянки, що знаходиться у її користуванні, а також частини землі загального користування - дороги по провулку Олександрівський, що зробить неможливим виконання судового рішення в даній справі.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2016 року заяву ОСОБА_5 задоволено. При цьому суд виходив з того, що існують підстави припустити, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 07.06.2016 року, оскільки вона обґрунтована і постановлена з додержанням вимог ст.ст.151-153, 210 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, можуть вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Серед переліку передбачених частиною 1 ст.152 ЦПК України видів забезпечення позову є і такий захід як заборона вчиняти певні дії, який вжито судом першої інстанції оскарженою ухвалою.

Дійсно, як правильно вказує представник відповідача в апеляційній скарзі, Ізюмська міська рада у якості відповідача до справи не залучена, однак ця обставина не перешкоджає забезпеченню позову у спосіб, обраний позивачем та судом, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позов заявлено до ОСОБА_3 з посиланням на те, що вона самоуправно захопила частину землі загального користування без участі в цих діях Ізюмської міської ради, а вжиті судом заходи забезпечення позову не можна вважати незаконним втручанням у діяльність органу місцевого самоврядування заборона, оскільки воно стосується виключно заяви ОСОБА_3, метою якої, як стверджує позивач, є приватизація земельної ділянки, яка знаходиться в її користуванні, і частини проїзду Олександрівський, що відноситься до земель загального користування населеного пункту, тобто спірної у даній справі землі, що безумовно утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення уду у разі задоволення позовних вимог і мають тимчасовий характер, тобто діють на час розгляду та вирішення спору по суті, а у разі задоволення позову - до його виконання.

Відповідач та інші особи, які беруть участь у справі, не позбавлені права звертатися у передбаченому ст.154 ЦПК України порядку до суду з заявою про заміну чи скасування вжитого ухвалою суду від 07.06.2016 року забезпечення позову у разі недобросовісного здійснення позивачем процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у разі створенні позивачем ускладнень у вирішенні судом справи в передбачені ст.157 ЦПК України строки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2 ст.307, ст.ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню, згідно ст.324 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий суддя - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський