Court ruling № 59940542, 08.08.2016, Dnipro District Court of Kyiv City

Справа № 755/11478/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Бабченко Ю. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позивач посилається на те, що 23 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 250000 грн. Відповідач зобов'язався повернути вказану суму до 07 листопада 2008 року, однак по даний час цього не здійснив. Тому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення та 3 % річних на загальну суму 682792 грн. 93 коп.

Представника позивача ФОП ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову, щляхом накладення арешту на все нерухоме, рухоме майно, корпоративні права відповідача, посилаючись на те, що сума боргу є досить значною і для виконання рішення суду зазначені заходи забезпечення позову є співмірними. Також позивачу відомо, що відповідач є засновником ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «АСТЕРА» і розмір внеску до статутного фонду за даними реєстру складає 17680 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

ППВС України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» п. 3 роз'яснено, що згідно п.1 ч.1 ст. 151 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не додано доказів, які б підтвердили те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Чітко не зазначено на яке само майно представником позивач просить накласти арешт.

Оцінивши наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

В задоволенні заяви представника позивача ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні при її оголошенні протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Н. О. Яровенко